Загадкова смерть булавного старшини

Коли вивчаєш метрики, можеш натрапити на дуже цікаві факти, які не стосуються предмету твого дослідження. Наприклад, у метричних записах Свято-Різдво-Богородицької церкви с. Водички Проскурівського повіту Подільської губернії довідався про те, що 10 листопада 1919 року помер булавний старшина Запорізької групи, сотник Олексій Михайлович Казанський. На момент смерті йому було 35 років. Що найбільш трагічно, він «лишив життя своє самогубством». Принаймні, так записав хтось з причету, зокрема, приходський священик Ксенофонт Ванькевич або дяк Олександр Ярошевич.

Знаю, що в той час у Водичках і навколишніх селах квартирувалися українські війська. До одного з таких підрозділів вступив на службу мій двоюрідний дід Яків Банашко (див. матеріал «Пан старо́ста» в рубриці «У контексті історичних подій»). Цікаво, з якою метою ці підрозділи перебували в селах неподалік Проскурова, зважаючи на події Української революції 1917 – 1921 років? Що могло призвести до такої трагічної смерті сотника (на той час це звання відповідало нинішньому капітану/майору – авт.), чи йдеться винятково про побутову причину? Можливо, ця інформація стане в нагоді дослідникам цього періоду нашої історії.

Я. С.