Генеалогічний квест: встановлюємо жіночі імена на межі ХVІІІ – ХІХ ст.

Як встановити імена жінок у вашому родоводі, якщо їх традиційно називали за ім’ям чоловіків? Тобто, коли дружину Юди Гавриленка, брата мого прадіда, сусіди пам’ятають як Юдиху, а дружину Каленика (ще один брат) – як Каленичиху. Утруднюється ситуація, якщо дівчата вийшли заміж в інше село. Тоді на вас очікує, без перебільшення, справжній квест, бо, як правило, односельці не можуть пригадати справжні імена, які, як показує практика, знали лише найближчі родичі.

Схожа історія сталася на межі ХVІІІ – ХІХ століть з однією із моїх пра…бабусь у сьомому поколінні. Розкажу про сам пошук, бо інакше буде незрозуміло, чому ті чи інші варіанти я приписала одній і тій же людині. Усі дійові особи – старостинські православні селяни.

***

Про Цвентухів дізнаюся із запису в метричній книзі храму містечка Ломовате Черкаського повіту.  Там записано про вінчання у травні 1804 р. дівиці Анастасії, моєї пра…бабці у шостому поколінні, де вона вказана «… дочерью Афанасия Цвентушенка, а пасербицею Герасима Чардака, жителей местечка Ломоватого» (ЦДІАК, ф. 127, оп. 1012, спр. 1248, арк. 53).

Тобто видається логічним, що станом на 1804 р. батька нареченої Анастасії (тобто Панаса Цвентуха) вже немає серед живих, а його вдова і мати моєї Анастасії вийшла заміж за Герасима Чардака. А як же звали вдову? Отут і починається квест.

З надією гортаю сповідні розписи Ломоватого за більш ранні роки. Загалом вони збереглися за 1801, 1802, 1816, 1820, 1822, 1823 і т.д. роки (ЦДІАК, ф. 127, оп. 1015). У 1801 і 1802 рр. знаходжу двір Герасима Чардака, де він вказаний вдівцем (61 рік, тобто приблизно 1740 р.н.) з сином Максимом (13 р.) та дочкою Ганною (16 р.). Жодних людей ані з прізвищем Цвентух/Цвентушенко, ані пари Афанасій + дружина з дочкою Анастасією відповідного віку нема.

У січні того ж 1804 року в метричній книзі тієї ж церкви знаходжу запис про вінчання Ганни, дуже ймовірно, сестри моєї Анастасії, бо її записано за тією ж формулою – «дочерью Афанасия Цвентушенка, а пасербицею Герасима Чардака жителей местечка Ломоватого». В 1812 р. у метричній книзі ломоватської церкви надибую записи про вінчання «молодика Захарія Афанасьева сына Цвентушенка» (ЦДІАК, ф. 127, оп. 1012, спр. 1360, арк. 86), а в 1816 році – про смерть Герасима Чардака (ЦДІАК, ф. 127, оп. 1012, спр. 1415, арк. 189).

Беру до уваги інший запис, а саме: про вінчання Моїсея «Ефросыніи Гарасымкы сын», у якого в свідках є Захарій Цвентушенко, оскільки це є можливою зачіпкою. Роблю припущення, що зазначений Моїсей може бути братом Захарія, Ганни та моєї Анастасії Цвентухів. Можливо, є незаконнонародженим. Єфросинію під знаком питання записую, як матір їх усіх.

Ось приклад, коли жінку звали за її чоловіком на ім’я Герасим – «Герасимка». Прізвища Герасименко у Ломоватому немає.

У сповідних розписах 1816 року (як і у 1820 році) з прізвищем Цвентух/Цвентушенко згадується в кінці списку лише родина Захарія (28 р.). А ближче до початку списку згадано родину сина Герасима Чардака від попереднього шлюбу – Максима Чардаченка. Рядком нижче … Моїсей Чардаченко (20 р.) з дружиною (18 р.). Але офіційно, наче, Моїсей не може бути сином Герасима та Єфросинії, бо для нього: 1816 – 20 р.= 1798 р.н. ± 2 роки. А у сповідних розписах 1801 та1802 років Герасим усе ще вдівець.

Дивлюся ревізькі казки м. Ломовате за 1795 і 1811 рр. У ревізії 1811 р. (ДАЧО, ф. 285, оп. 1, спр. 17, арк.150) відсутні жінки, тому я в ній знаходжу лише Герасима Чардака з єдиним сином Максимом. Жодних Цвентухів. А у ревізії за 1795 р. (ДАКО, ф. 280, оп. 2, спр. 62, арк. 113) Герасим вказаний з ще живою дружиною від попереднього шлюбу та їхніми дітьми. Жодних Цвентухів теж немає. Пошук лише за іменами теж нічого не дав. Отже, Цвентухи не з Ломоватого. І Єфросинія вийшла вдруге заміж у Ломовате з іншого села.

Продовжую вивчення сповідних розписів м. Ломовате. Починаючи зі сповідки 1822 р., Цвентухів нема. Натомість вони у той же рік з’являються в сусідньому селі Думанці! Там же знайшла й інші гілки Цвентухів, незнайомі мені досі. Моїх Цвентухів у сповідних розписах Думанців уже описано більш докладно і нарешті їх можна однозначно зв’язати один з одним родинними зв’язками! Відразу відчувається, що думанський церковний писар добре знав цих людей. Вони записані один за одним, також з’явилася мати моїх Цвентухів. І що цікаво, для думанського писаря вона не «вдова Чардачка», як мало бути за її останнім чоловіком, і не «Герасимка», а «Цвентушка»! Саме так він її записує: «Єфросиния Цвентушка вдова (61 років, тобто приблизно 1762 р.н.), сын ея Захарій женат (37 р., тобто прилизно 1786 р.н.), жена его …, брат его Моисей Цвентушенко (31 р. тобто приблизно 1792 р.н.), жена его … ” (сповідка с. Думанці за 1823 р., ЦДІАК, ф. 127, оп. 1015, спр. 344).

З червня 1830 р., коли у цій частині Черкаського повіту церковники стали писати своїх парафіян з повним ПІБ, то в Єфросинії Цвентушки з’являється по-батькові – «Петрова дочь», 76 р. (тобто приблизно 1754 р.н.), причому аж до своєї смерті в 1838 році вона пишеться як Єфросинія.

Гаразд, записую її до дерева як «Єфросинія Петрівна Цвентушка» приблизно 1762 р. н. Але все ж таки дивно, чому церковний писар Ломоватого так наполегливо ігнорував Єфросинію? Припустимо, вона вийшла заміж за Герасима Чардака у 1803 році, максимум у січні 1804-го. На жаль, в цей період я не знайшла потрібного вінчання не лише в Ломоватому, а й в навколишніх селах. Щоправда, метрична книга за 1803 р. Думанців не збереглася, а Єфросинія могла брати шлюб саме там.

Знову ж таки, нехай Герасим і помер у 1812 р., але ж його вдова мала б згадуватися хоча б у сповідці Ломоватого за 1816 та 1820 рр.! Проте такий запис відсутній, Єфросинії такого віку взагалі нема. Як варіант – вона могла ходити на сповідь до одного з двох сусідніх монастирів через надмірну набожність чи, скажімо, якусь обітницю. Врешті-решт я списала все на неуважність церковного писаря.

І до речі, не факт, що в 1801 і 1802 рр. Герасим Чардак все ще був удівцем, бо я вже якось стикалася із ситуацією, коли у тому ж досліджуваному районі церковний писар вперто писав мого предка холостим, хоча той вже три роки як одружився (є запис про вінчання).

Коли я знайшла «осередок» Цвентухів у Думанцях, то подивилася ревізьку казку 1795 р. цього села. І тут мене чекало велике розчарування. Жодного Афанасія Цвентуха! Та й взагалі у ревізії порівняно зі сповідним розписом 1801 року того ж села була одна-єдина родина з цим прізвищем – Михайло Мойсейович (78 р., тобто 1717 р. н.) та Феодосія Семенівна (70 р.) Цвентухи. Вочевидь, йшлося про якесь більше старе покоління. Інших Афанасіїв, які б підходили за віком, в ревізії 1795 року не було.

Порівняла послідовність розташування дворів у ревізькій казці Думанців за 1795 рік з найближчим сповідним розписом того ж села за 1801 рік. Ця послідовність майже збігається. Не вперше спостерігаю подібне. Оскільки ці списки (ревізькі казки та сповідні розписи) робили різні «інстанції», які теоретично не могли списати один в одного, то логічно припустити, що послідовність дворів пояснюється їхнім справжнім розташуванням на мапі села.

Так ось, у сповідці 1801 року, а також у сповідках подальших років (ЦДІАК ф. 127, оп. 1015) з дворів, згаданих у ревізії 1795 р., до та після двору №14 Михайла та Феодосії Цвентухів, зникають мешканці дворів №15 і №16. Отже, дивимося. Двір №15. Глава двору – вдова Марина Михайлівна Басиха з трьома синами. Припустила, що це дочка Михайла Цвентуха. Звісно, моє припущення досить хистке, бо ґрунтується лише на тому, що вона Михайлівна і номер її двору наступний, бо, можливо, жила поруч. Річ у тому, що в сповідних розписах родини з одним прізвищем часто записані так званим «гніздом». Якщо вважати, що писар робив перепис йдучи вулицею/кутком, то логічно припустити, що такі «гнізда» були результатом традиції, коли родичі ставили свої хати поруч. Пізніше я знайду вінчання Марини Басихи у 1796 р. з удівцем із сусіднього села Чорнявка. Це пояснює її зникнення з документів Думанців.

Двір №16. Глава двору – вдова Єфросинія з дітьми. «А якщо вона теж не чужа для Цвентухів, бо жила поруч?» – припустила я. А раптом це моя Єфросинія? Вік практично підходить – 38 р., тобто приблизно 1757 р. н. Моя Єфросинія, нагадаю, приблизно 1762 р. н. Там же були записані її діти: Авраам (10 р.), Харитон (7 р.), Омелян (4 р.), Катерина (14 р.), Анна (11 р., тобто приблизно 1784 р.н.), Настасія (9 р., приблизно 1786 р.н.). Дані про двори я взяла з ревізької казки с. Думанці за 1795 р. (ДАКО, ф. 280, оп. 2, спр. 62, арк. 89).

У 1804 р. (рік вінчання обох пасербиць Герасима Чардака у Ломоватому) Анастасії та Ганні було відповідно 18 і 20 років. Цілком підходить. Катерину могли видати заміж теж до її 20-річчя у проміжку 1795 – 1801 рр. І тому без запису про вінчання я її знайти в навколишніх селах практично неможливо.

З синами складніше. У моєї Єфросинії вже мав народитися Захарій, бо у сповідці 1816 р. йому приписано 28 р. 1816-28=1788 – його рік народження. 1795-1788 р.н.=7 років. Ага, це цілком може бути Харитон! Захарій-Захарко-Харко. Тобто або Захарія і справді  вдома скорочено звали Харко, або писар недочув перший склад імені і тому записав його Харитоном. Вік ніби підходить. Моїсей ще, напевно, ненароджений або народився у цьому ж 1795 р. А Омелян та Авраам, припустимо, померли до 1801 року.

Але найцікавіше з запису двору №16 – це те, як записали саму вдову: «Єфросиния Никифора дочь Вороного»! Мене здивував родовий відмінок і непритаманне для жінок закінчення. Наче запис був про молоду, щоб вказати, якого вона роду – в даному випадку дочка Ничипора Вороного. Овва, якщо це моя Єфросинія, то я вже знаю її дівоче прізвище – супер.

Далі дивлюся документи найближчого до Думанців села Чорнявки, бо я знала, що саме там поширене прізвище Вороний. У Чорнявувх справді жив Ничипор, який підходить за віком, хоча, звісно, для доведення мого припущення цього замало. У ревізькій казці 1795 року його вже не було серед живих (були лише Никифоровичі). Пошукала по сусідніх селах – декого знайшла, але не того віку.

Індексуючи документи Ломоватого кінця 18 – початку 19 ст., не раз бачила, що деяких жінок після смерті чоловіка записували за її дівочим прізвищем. Але не всіх. Поки не можу знайти тут логіку і не пригадую про таку традицію ні у класичній українській літературі, ні у прочитаному матеріалі з ономастики.

На той момент 1795 р. був моєю генеалогічною стіною у вивчені черкаських сіл. Але нещодавно ЦДІАК відсканував справу з черкаськими сповідними розписами 1788 року. І – еврика! Я отримала повне підтвердження своїм припущенням щодо Єфросинії.

Згідно із сповідним розписом 1788 р. с. Думанці (ЦДІАК, ф. 127, оп. 1017, спр. 57, арк. 80) в одному дворі Михайла Цвентуха записані: досі незнайомі мені доньки Михайла та Феодосії Цвентухів (до 1795 р. вони вже, мабуть, повиходили заміж, тому їх у ревізії немає);  Афанасій з Єфросинією і дітьми, серед яких незнайома мені Уляна (станом на 1795 р. могла вийти заміж або померти); Марина Басиха з трьома синами (щоправда, вона тут фігурує як Матрона. З індексації документів Ломоватого, бачу що така зміна імені в цьому регіоні трапляється).

Після двору Цвентухів записане обійстя Кіндрата Чауса, яке присутнє в інвентарі 1789 р. часів Речі Посполитої, в ревізькій казці 1795 р. Російської імперії і у подальших сповідних розписах, починаючи від 1801 р. Мабуть жили поруч. Це як ілюстрація сталості і послідовності дворів у різних документах.

До речі, у сповідному розписі села Чорнявки за цей же 1788 р. знайшла ще живого Никифора Вороного: «Ничипор Вороний вдов» (75 р., приблизно 1713 р. н., ЦДІАК, ф. 127, оп. 1017, спр. 57, арк. 76). Тобто я підтвердила свої припущення, що за віком він міг бути батьком Єфросинії.

І на завершення. Діждалася оприлюднення сканкопій ревізій 1816 і 1834 рр. з останньою надією, що там буде по-батькові моєї Єфросинії, бо це ж ревізькі казки. Там усіх, згідно з моїм попереднім досвідом, записували з повним ПІБ. І тоді стане зрозуміло: Єфросінія Петрівна чи Никифорівна?

У ревізькій казці м. Ломовате за 1816 рік (ДАКО, ф. 280, оп. 2, спр. 368,  арк. 97) у  Герасима Чардака є дружина вдова Єфросинія (65 р.). Але без по-батькові. І загалом ця ревізія без по-батькові у жінок, на жаль. Водночас я отримала чітке підтвердження, що вона була дружиною Герасима.

Трохи очі полізли на лоба, коли передивилася ревізьку казку с. Думанці за 1834 рік (ДАКО, ф. 280, оп. 2, спр. 694,  арк. 290). Навпроти Захарія Афанасійовича Цвентушенка була записана «вдова мать Захарія Параскева Афанасьева». Ну, думаю, приїхали. Взагалі не схоже. А тоді мені спадає на думку, що це ж її, мабуть, у Думанцях звали Пріською Панасихою! Тоді все сходиться. У цьому регіоні таке вже зустрічала, коли Єфросинію і Параскеву підозріло плутали у записах (Пріська чи Параска). Якби її звали вдома Фросина/Хросина, то, думаю, навряд писар би сплутав її з Параскевою.

Як бачите, за недостатністю документів можна піти хибним шляхом. Якби я не мала альтернативних джерел то записала б до дерева свою Єфросинію як Параскеву та ще й як Афанасіївну.

Отже, для наочності підсумую варіанти записів Єфросинії у хронологічному порядку:

1788 р. (сповідний розпис) – «жена его Ефросиния» (25 р.), с. Думанці;

1795 р. (ревізька казка) – «удова Ефросиния Никифорова дочь Вороного» (38 р.), с. Думанці;

1801, 1802 рр. (сповідні розписи) – відсутня в Думанцях і Ломоватому;

1816 (метрична книга) – «Ефросинии Герасымкы сын», м. Ломовате;

1816 (ревізька казка), двір Герасима Чардака – «Герасима … жена Ефросиния» (55 р.), м. Ломовате;

1816 (сповідний розпис) – відсутня в м. Ломовате і в с. Думанці;

1822 (сповідний розпис) – «Ефросиния Цвентуха вдова» (60 р.), с. Думанці;

1823 (сповідний розпис) – «Ефросиния Цвентушка вдова» (61 р.), с. Думанці;

1836 (сповідний розпис) – «Ефросиния Петрова Цвентушка вдова» (76 р.), с. Думанці;

1834 (ревізька казка) – брати Захарій та Моїсей Цвентушенки з матір’ю: «вдова Захарія мать Параскева Афанасьева» (70 р.), с. Думанці = Пріська Панасиха;

1838 (сповідний розпис) – «Ефросиния Петрова Цвентушка вдова» (78 р.), с. Думанці.

Інна Хильченко