Архівна знахідка: млин, 100 прізвищ і родинна історія

Чи реально в невеличкій архівній справі, причому з «негенеалогічного» фонду, одночасно знайти невідомі відомості краєзнавчого і родознавчого характеру, ще й поповнити сімейну історію новими цікавими фактами. Виявляється, так!..

Листаючи описи фонду Подільського губернського правління, звернув увагу на справу «Про млин Василя Паланія і Михайла Киданчука в селі Юхимівці Проскурівського повіту». Млин, то млин – таких справ багато, тим більше цей населений пункт, хоч і знаходиться недалеко від сіл, звідки походять мої предки, але безпосередньо з Юхимовець в мене нікого нема. Зацікавило інше, а саме: прізвище «Паланій». Таке назвисько мав один з товаришів мого батька, який був родом саме з Юхимовець. Але про все по-порядку.

Так ось, 30 травня 1907 року Василь Антонович Паланій і Михайло Петрович Киданчук звернулися з «прошенієм» до Будівельного відділення Подільського губернського правління з проханням надати їм дозвіл побудувати у Юхимівцях «моторний млин з нафтовим двигуном у дев’ять сил системи «Перкун».

Також Паланій і Киданчук надали до інстанції план-креслення млина (на жаль, у справі його нема – авт.) і рішення сільського сходу, на якому господарі населеного пункту погодили ініціативу підприємливих односельчан. Так званий «приговор» підписали близько 100 осіб. Всі вони перераховані:

Старший фабричний інспектор доповів у Будівельне управління, що не має заперечень.

Деякі зауваження технічного характеру до проєкту млина висловили в Проскурівському повітовому поліційному управлінні, куди справа теж надійшла на погодження. Але загалом рішення губернського правління було позитивним. 22 серпня 1907 року чиновники дали дозвіл Паланію і Киданчуку на встановлення у Юхимівцях млина з нафтовим двигуном, звичайно ж, при умові усунення деяких недоліків, пов’язаних насамперед із заходами безпеки.

Чи реалізували підприємливі юхимівчани свій задум – невідомо. Думаю, так, але попереду була Перша Світова війна, пізніше – більшовицька окупація. А нова влада, м’яко кажучи, не заохочувала дрібне підприємництво, тому доля цього млина була прогнозованою.

Отже, підсумую: я «розкопав» цікавий факт локальної історії, знайшов у справі перепис господарів с. Юхимівці, де вказано імена і прізвища близько ста осіб, і встановив предка батькового товариша Миколи Паланія. За моїми підрахунками Василь Паланій – рідний або дво- чи троюрідний дід Миколи. Останній в 60 – 70 роках ХХ століття був художником в будинку культури селища Наркевичі, яке знаходиться по-сусідству з Юхимівцями. Батька вже немає, як, думаю, і його товариша, але в мене на стіні досі висять картини Миколи Паланія, які він подарував нашій родині, колись, дуже давно…

(ДАХмО: ф. 227, оп. 3, спр. 6545)