Никанор Онацький

Продовжуючи тему про видатних людей.

Вашій увазі оригінал запису про шлюб Никанора Харитоновича Онацького – живописця, педагога, поета. Він був організатор художнього музею в Сумах, який зараз носить його ім’я.

Запис знаходиться в метричній книзі села Мала Павлівка Зіньківського повіту Полтавської губернії за 1909 рік. Дослівно: «Учитель рисования и чистописания Никанор Харитонов Онацкий, вероисповедания православного, первым браком, 34 года. Дворянка Надежда Василиева Кривошеева, вероисповедания православного, первым браком. 20 лет».

Никанор Харитонович Онацький народився 21 грудня 1874 (за іншими даними – 28 грудня 1874 року) на хуторі Хоменки Бірківської волості Гадяцького повіту на Полтавщині. Помер 23 листопада 1937 року в Полтаві.

Закінчив народну, а потім Гадяцьку повітову школу. З ранніх літ виявив хист до малювання. З 1899 р. навчався у Московському Строганівському училищі технічного малювання, але не закінчив його. Повернувся в Україну і навчався у Одеському художньому училищі, згодом – у Вищому училищі при Імператорській академії мистецтв, де його вчителем був Ілля Рєпін. Входив до нелегальних студентських гуртків у Санкт-Петербурзі, метою яких було збереження і розвиток української культури. Викладав малювання у навчальних закладах Лебедина (1906 – 1913 pp.), Сум (1913 – 1933 pp.), брав участь у художніх виставках.

Періодом активної творчої, педагогічної та громадської праці Онацького стало 20-річне життя в Сумах. В ці роки він займається літературною творчістю, виступає як публіцист і дослідник мистецтва. У роки революції активно співпрацював із українськими есерами, пізніше відійшов від політичного життя, зосередившись на науково-педагогічній і творчій роботі. У 1920 p. створив у Сумах історико-художній музей і протягом одинадцяти років був його керівником. Одним із найцікавіших відділів якого став Шевченківський зал.

З метою поповнення колекцій музею проводив дослідження археологічних пам’яток, збирав етнографічний матеріал. Так діяльність привернула увагу органів ДПУ, які звинуватили вченого в «українському буржуазному націоналізмі». Після публічного каяття в газеті «Плуг і молот» (1929 p.) цькування на деякий час припинилося, але на продовження нормальної роботи в Сумах сподіватись не доводилося. На початку 30-х років у музеї склалася нестерпна моральна обстановка. Онацького звинувачували в «ідейних збоченнях». Не врятував його і переїзд до Полтави, який він здійснив у листопаді 1933 року, де він очолив відділ етнографії місцевого краєзнавчого музею. За чиїмсь наклепом весною 1934 року його вперше заарештовують. У в’язниці, в камері № 62, написав «захалявний» цикл віршів «За ґратами». Ці твори пройняті духом шевченківської тюремної лірики. Музейну діяльність Онацького було кваліфіковано як націоналістичну, підривну щодо радянської влади. І хоч суд у 1935 році направив справу поета-в’язня на нове розслідування, а самого звільнив з-під варти, та через півтора року його знову заарештовують і без суду, за постановою особливої трійки при НКВС СРСР, страчують 23 листопада 1937 р. Без будь-яких на те підстав в обвинувальному висновку значилось, що Онацький був «завербований полтавським націоналістом Майфетом у контрреволюційну націоналістичну організацію, яка готувала кадри для збройного повстання в країні».

Реабілітований у 1956 році.

19 вересня 2020 року на малій батьківщині письменника й художника (на хуторі Хоменкове) було встановлено пам’ятний знак «Тут народився художник Никанор Онацький».

Метричний запис у Державному архіві Сумської області (ф. 1195, оп. 1, спр. 54) відшукав дослідник Влад Волинський