Смерть на мосту і генеалогія

Я вже неодноразово писав, що фонди губернських правлінь містять дуже багато різноманітних матеріалів, у яких можна знайти чимало документів генеалогічного характеру. Цього разу звернув увагу на справу «Про призначення пенсії сиротам вбитого поліційного стражника Ольгопільського повіту Подільської губернії Антона Цуркана».

Трагедія сталася 17 квітня 1908 року в селі Баланівка. Антон разом із своїми товаришами по службі шукали зловмисників, які скоїли не один злочин в Ольгопільському повіті. Коли стражники зупинили на мосту групу підозрілих осіб, один із них відразу вистрілив з револьвера і влучив у Цуркана. Злочинці кинулися врізнобіч. Як з’ясувалося потім, стріляв рецидивіст Федір Роговий, найнебезпечніший член банди, якого невдовзі затримали. На жаль, Антон Цуркан помер майже миттєво.

Вже 11 липня його вдова Марія написала «прошеніє» ольгопільському повітовому справнику (начальник поліції – авт.), наголосивши, що її чоловік загинув при виконанні службових обов’язків, а тому сім’я потребує грошової допомоги від держави. У свою чергу повітовий справник написав рапорт цивільному губернатору, таким чином продублювавши прохання вдови.

Також в архівній справі знаходяться документи, які можуть представляти інтерес через призму генеалогії. Зокрема, в матеріалах є «Увольнітєльний білєт» Цуркана, з якого ми довідуємося, де він служив строкову службу, коли, які має нагороди та інші цікаві факти. Крім того, є його формулярний список, виписки із метрик про народження і шлюб.

Антон як поліційний стражник отримував зарплатню 300 рублів на рік. Аналогічну суму попросив виділити його родині подільський цивільний губернатор, який клопотався про призначення річної пенсії перед Міністерством внутрішніх справ. Але у Санкт-Петербурзі вирішили, що це буде занадто, і виділили лише 100 руб.

У 1910 році Марія вдруге вийшла заміж і пенсію анулювали. До речі, у вдови було двоє дітей: старший Іван – позашлюбний, який народився до одруження з Антоном, і молодший Василь. Той з’явився на світ через декілька місяців після смерті батька. Як виявилося, ця обставина мала значення. Коли про грошову допомогу сиротам почав клопотатися батько Марії, то у столиці врешті-решт прийняли рішення встановити регулярну виплату лише Василю, тобто рідному сину покійного – всього 33 рублів на рік. Ось така історія…

(ДАХмО, ф. 227, оп. 3, спр. 7142)