Презента 1720 року (м. Чорний Острів)

На світлині презента 1720 року, точніше її копія від 1761 року, на пароха уніатської церкви міста Чорний Острів Летичівського повіту Подільського воєводства Миколая Карасевича. Про цього священника було відомо. Зокрема, згадки про нього є в документах ХІХ ст. Але в презенті є інформація про його батька Юзефа, який теж очолював чорноострівську парафію, як і його батько, тобто дід Миколая, ім’я якого, на жаль, невідоме. Ось художній переклад цього документа:

«Міхал Сервацій Корибут князь на Вишнівцю і Збаражу Вишневецький…

Відомо має бути тим, хто має це знати, що тепер адміністратором і парохом чорноострівським є благочестивий і превелебний отець Миколай Карасевич, який докладає всіх зусиль для спасіння людських душ в Чорному Острові, проповідуючи в церкві, що знаходиться на ринку, за часів ясновельможного ксьондза Шептицького, єпископа Львівського. Парафія чорноострівська дісталася нинішньому пароху від отця його, Юзефа Карасевича, котрий нещодавно представився перед Господом. Парафія належатиме Миколаю Карасевичу до кінця життя його, як належала його батьку і діду. Водночас хочу, щоб будь-який пан адміністратор чорноострівський, а також його наступник виявляли повагу як до дідичного володіння, так і до цієї угоди і своїх прав, як виявляв повагу попередній парох.

Найперше велю: будинок коло церкви (очевидно, йдеться про плебанію – авт.), якщо він непристойного вигляду, відремонтувати/полагодити; у млинах можете молоти борошно без черги і без обмежень в обсягах, курити горілку, варити пиво для свого вжитку, але без шкоди для мого (маєткового) прибутку; звільняю від бджоляної десятини, користуйтеся хуторами, які належать до плебанії, або можете заснувати інші, але з дозволу двірського. І якщо цей маєток перейде до іншого власника, наступник теж буде зобов’язаний взяти на себе витрати на ремонт церкви, а також парафіяльних будівель. Все це повинно бути зроблене і відремонтоване.

Покладаючись на своє дідичне право, заявляю, що будь-який наступний власник не може скасувати чи порушити цей дозвіл, який здавна надається моїми предками. Як і вимагаю дотримуватися цієї угоди тамтешніми парафіянами церкви Преображення Господнього, яка стоїть на ринку чорноострівському, і побудована на мої пожертви. Звільняю пом’янутого отця від всіх повинностей міських і двірських, крім тих, які передбачені духовним правом. І для надання цьому документу особливої ваги скріплюю його своєю печаткою в м. Вишнівець 7 квітня 1720 року».

(НМЛ, РКЛ – 693)