У контексті історичних подій
Жахи Голокосту в Чорному Острові
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. За період нацистської окупації на території України загинуло приблизно 900 тисяч євреїв. Не оминуло це лихо і містечко Чорний Острів (нині – селище Хмельницького району Хмельницької області).
Євреї поселилися у цьому населеному пункті ще в XVI столітті. До Другої Світової війни там проживало 1860 представників цього етносу. Чорний Острів був окупований 7 липня 1941 року. Що характерно, служба колаборантів, зокрема поліцаїв, розпочалася з проведення реєстрації всіх євреїв, жителів містечка. На облік взяли 1360 чоловік. Працездатних відразу залучили до різноманітних робіт. Понад 200 євреїв депортували в концтабори примусової праці у Раковому та Лезневому (тоді села, нині мікрорайони Хмельницького).
А 27 липня 1941 року в Чорному Острові була проведена облава. Схопили більше 200 євреїв, серед яких жінки і діти. Поліцаї вивели їх на околицю селища і розстріляли. Лише 20 особам вдалося втекти. Німецька окупаційна влада заставляли євреїв працювати з 12-річного віку. Частина займалася будівництвом шосейної дороги Львів – Київ, багато кого відправили на роботу до Німеччини.
У жовтні 1941 року в Чорному Острові знову заарештували велику групу євреїв. Частину з них розстріляли біля села Гелетинці, інших – біля села Чабани, поскидавши трупи у вигрібну яму.
В листопаді 1941 року облави поновилися. Есесівці з місцевими поліцаями заарештували чергову групу євреїв. Серед них був рабин з сусіднього містечка Фельштин (нині – село Гвардійське). Незважаючи на те, що євреї запропонували німцям викуп за свого духовного наставника, зібравши ювелірні вироби, рабина палицями забили до смерті. Решту затриманих розстріляли.
Уже весною 1942 року група есесівців разом з поліцаями П. Ярусевичом, В. Безносюком і О. Грузицьким затримали ще кілька сотень євреїв. Їх зігнали у село Павликівці, де після знущань і тортур розстріляли. А «судним днем» чорноострівських євреїв став грудень 1942 року, коли нацисти знищили найбільше представників цієї нації, зокрема і дітей. Масові розстріли відбулися біля сіл Волиця, Данюки, в лісі «Кручі», біля єврейських кладовищ у самому Чорному Острові. Про ці страшні події розповіли очевидці трагедії: Яків Хонігсман, Є. Г. Низович, Л. М. Столик, О. Г. Чорнобай, Л. І. Стокротня (на світлині зліва), Т. Ф. Києнчук (на світлині справа), дружина поліцая Ярусевича – Марія Федорівна.
Після війни в містечко повернулося лише 100 євреїв.
Вшанування жертв Голокосту допоможе наступним поколінням зберегти пам’ять про цю трагедію, щоб у майбутньому не допустити актів геноциду.
НІКОЛИ БІЛЬШЕ.
На головному зображенні: житель Чорного Острова Алтер – Нафтула Штер, розстріляний в 1942 році.
Галина Ференс,
науковий працівник Чорноострівського краєзнавчого музею ім. Л. Глібова
4 коментаря “Жахи Голокосту в Чорному Острові”
Надзвичайно цікава інформація, яку варто пам’ятати!! Хотілося б дізнатися джерело інформації про рабина.
Джерело: стаття “Трагедія євреїв Чорного Острова”. Автор: Яків Самійлович Хонігсман – український економіст єврейського походження, доктор економічних наук, дослідник історії єврейської спільноти Західної України, Голокосту. На жаль, не маю на цей матеріал посилання. Стаття написана на основі матеріалів Державного архіву Хмельницької області і за свідченнями очевидців.
Отец Владимира Безносюка Никифор был чиновником УНР. После победы красных Никифор оказался на территории Польши. Его сын Владимир выучился на шевца. Владимир появился в Черном Острове после прихода немцев. После 1942 года дошел с немцами до Харькова. Вероятно там познакомился со своей женой. Владимир Безносюк избежал наказания. Оказался в конце войны на той части территории Германии, которую контролировали американцы. В 1948 году выехал в США и дожил до старости. У него есть потомки. Вместе с ним в Германии в лагере пребывал и его начальник Ярусевич. При чем Ярусевич подавал в розыск на свою жену, для того чтобы жениться второй раз. Вероятно его первая жена осталась в СССР. Владимир Безносюк женился на уроженке Харькова, у которой родители были репрессированы. Его первый ребенок родился в лагере в Германии. Вот такая история ненависти и любви.
Цікаво було б більш детально довідатися про долю Никифора Безносюка, особливо через призму його служби в установах УНР. Мінімум тема для окремої статті!