Чому російська влада злякалася панахид?

9 березня 1863 року київський генерал-губернатор Микола Анненков написав листа  під грифом «таємно» до єпископа Подільського і Брацлавського Іринарха, в якому висловив занепокоєння ініціативою багатьох громад провести панахиди за вбитими «руссскими воинами».

Йдеться про події січня 1863 року, коли спалахнуло польське повстання. Тоді заколотники, як їх називала самодержавна влада, атакували військові гарнізони імперських військ у Царстві Польському, і відбулися перші збройні сутички.

Так ось, Анненков у листі зауважив: «Хотя выражение таким образом чувств патриотизма не заключает в себе ничего предосудительного, тем не менее может быть поводом к разным толкам и подобным домогательствам со стороны поляков». Тобто можна констатувати, що російська влада злякалася народної ініціативи про проведення панахид, мовляв, «как бы чего не вышло». Тому генерал-губернатор попросив Іринарха, щоб церква відхиляла такі пропозиції, мотивувавши тим, що подібні богослужіння проводяться лише вищим духовенством. Очевидно, такі листи від Анненкова отримали очільники Волинської і Київської єпархій РПЦ.

Подільська духовна консисторія, розглянувши прохання генерал-губернатора, а фактично – його вказівку, швиденько ухвалила розпорядження про заборону проведення богослужінь за загиблими імперськими воїнами, зобов’язавши всіх благочинних священників довести цю директиву до кожного приходу.

Проте з’ясувалося, що в деяких парафіях Подільської губернії такі панахиди вже відбулися, зокрема, в мм. Новій Ушиці, Гранові, сс. Тарноруда Проскурівського повіту, Кислицьке Ямпільського, Любомирка Балтського, деяких селах Ушицького повіту. Про це консисторію повідомили благочинні священники, звичайно ж, при цьому запевнивши церковне начальство, що згідно з останньою вказівкою таке більше не повториться.

Що цікаво, доповіді благочинних священників про ініціативу низів містять конкретні факти, прізвища тощо. Тобто йдеться про реальне і непоодиноке бажання, здебільшого, українських селян і міщан вшанувати «невинно убиенных защитников отечества».

Пропаганда завжди була невід’ємною складовою російської влади, яка вкладала у вуха своїх підданих, і зокрема, поневолених народів потрібні меседжі про «святость русского государства». На жаль, наші предки теж були під впливом цієї зарази…

(ДАХмО: ф. 315, оп. 1, спр. 1590)

Я. С.