Коли у Жмеринці з’явився католицький цвинтар?

Цікавий факт з історії м. Жмеринка та Римсько-католицької церкви в Україні.

28 вересня 1883 року Житомирська римсько-католицька духовна консисторія надіслала листа до подільського цивільного губернатора з проханням надати дозвіл на заснування цвинтаря в селищі Жмеринка. Латинське духовенство наголошувало на тому, що у Великій і Малій Жмеринках (тоді було два населені пункти, які згодом злилися в один – авт.), мешкало 800 католиків, а покійників ховали аж за 8 верст на парафіяльному кладовищі в м. Браїлів, де знаходився костьол.

Вінницький декан навіть запевнив, що земля під цвинтар нібито вже придбана у місцевого поміщика графа де Шуазеля-Гуф’є. Що цікаво, вказана родинна була знана своєї благодійністю. Зросійщені нащадки французьких аристократів спонсорували будівництво храмів у навколишніх селах, а Вікторія де Шуазель-Гуф’є за власні кошти побудувала в Жмеринці лікарню.

На світлині: граф Оґюст де Шуазель-Гуф’є, французький дипломат. Це його онуки прийняли російське підданство.

Канцелярія начальника губернії відповіла духовній консисторії, що не має нічого проти такої ініціативи лише за умови, якщо земля під цвинтар буде офіційно виділена жмеринським землевласником.

Але справа зупинилася. Наступні документи в матеріалах Подільського губернського правління датовані 1886 роком. Вочевидь, римсько-католицьке духовенство не змогло відразу домовитися з графом де Шуазелем. У канцелярії цивільного губернатора навіть пригрозили консисторії, що припинять листування і здадуть справу в архів, якщо католики терміново не придбають/отримають земельну ділянку.

Нарешті 4 жовтня 1886 року вінницький декан написав приставу 1-го стану Вінницького повіту (начальник поліції – авт.), що граф де Шуазель таки відпускає одну десятину землі під цвинтар для жмеринських парафіян Браїлівського костьолу. Як доказ такої домовленості, декан надав власноручну розписку самого графа (на світлині).

Після нетривалого листування, 20 грудня 1886 року губернське правління ухвалило рішення надати дозвіл на заснування кладовища.

(ДАХмО: ф. 227, оп. 3, спр. 717)

Я. С.