У контексті історичних подій
Подвірні списки як рідкісні документи земської реформи
У Російській імперії так звані подвірні переписи були впроваджені після земської реформи 1864 року. Тоді виникла потреба збирати статистичні дані про соціально-економічне становище населення для визначення земських повинностей.
Перші подвірні переписи були проведені на початку 80-х років ХІХ ст. Загалом такий облік вівся з невеликими перервами 34 роки – останній зафіксований у 1913 році.
Водночас для Правобережної Україні такі документи, а іншими словами – генеалогічні джерела є рідкістю. Річ у тому, що самодержавна влада боялася надавати цьому краю навіть обмежене самоврядування. Царат був наляканий двома польськими повстаннями і встановив на Правобережжі жорстку вертикаль виконавчої влади у руках київського військового губернатора. Лише в 1904 році тут почали функціонувати спрощені земські установи, а з квітня 1911 – діяти положення про такі заклади, щоправда, з окремими обмеженнями, які стосувалися виборного цензу й права польської шляхти на користь російських поміщиків.
Отже, подвірні переписи в Київській, Волинській і Подільській губерніях з’явилися лише на початку ХХ ст. Ці документи, як правило, треба шукати у фондах волосних правлінь. Проте тут є ще одна проблема. Наприклад, у Державному архіві Хмельницької області таких матеріалів збереглося дуже мало.
Вашій увазі один з небагатьох подвірних переписів с. Зелена Третельницької волості Проскурівського повіту Подільської губернії за 1904 рік. Документ містить стандартні відомості про особу, якій виділена земля за викупними документами, імена фактичних власників землі і детальні цифри про розміри польової і садибної ділянок – неабияка знахідка для генеалога!
Весь документ можна подивитися і скачати тут.
Я. С.



