Як бути з єврейками, які вийшли заміж за австрійських підданих?

У 1858 – 1859 роках у канцелярії київського військового губернатора розглядали одне делікатне питання. «Російські» єврейки, виходячи заміж за австрійських підданих, автоматично втрачали підданство Російської імперії, але не могли набути австрійського, оскільки шлюбні церемонії відбувалися за межами Австро-Угорщини і без спеціального дозволу цієї країни. У прикордонні такі шлюби були нерідкістю, бо одружувалися євреї із сусідніх поселень, які, правда, розділяв державний кордон.

Генерал-губернатор Іларіон Васильчиков доповів про проблему Міністру внутрішніх справ, а той в свою чергу порушив це питання в Комітеті з облаштування євреїв, за результатами розгляду якого побачило світ «Высочайшее повеление» імператора. Новий закон дозволив єврейкам, які не могли переїхати в Австрію через відсутність відповідного дозволу тієї сторони, залишатися в Росії у статусі іноземок. А в разі смерті чоловіка чи розлучення, їм автоматично поверталося російське підданство.

Дітям таких єврейок було дозволено залишатися при матерях до набуття повноліття, після чого протягом одного року вони мали прийняти рішення: або прийняти підданство Росії, або виїхати за кордон. Також родичам єврейок, які одружилися з «австрійцями»,  надали право опікуватися дітьми у разі смерті матері.

В квітні 1859 року про такі законодавчі нововведення київський генерал-губернатор поінформував своїх підлеглих, зокрема, начальників Подільської, Волинської і Київської губерній.

(ДАХмО, ф.227, оп. 2, спр. 6038)

Я. С.