Городоцький пристав-ґвалтівник або спецоперація Лейби Нудельмана

Цікава історія трапилася в містечку Городок Кам’янець-Подільського повіту Подільської губернії. Міщанин Лейба Нудельман звинуватив пристава 3-го стану, тобто представника поліції на прізвище Севрук у спробі зґвалтувати його дочку Шейцю. Причому єврей надіслав скаргу відразу найголовнішому начальнику на Правобережжі – київському генерал-губернатору Олександру Дрентельну. Що цікаво, лист від 21 червня 1887 року був написаний на ідиш. Лейба навіть виправдовувався в тексті, мовляв, настільки бідний, що не може скористатися послугами писаря. Також Нудельман наголосив, що вимушений звернутися до генерал-губернатора, оскільки місцеве начальство, зокрема, подільський цивільний губернатор разом з кам’янецьким повітовим справником (начальник поліції – авт.), вочевидь, намагатимуться справу замовчати.

Єврей повідомив Дрентельну, що поліцай Севрук увірвався до його помешкання і намагався зґвалтувати дочку. Лише після того, як прибігли люди, пристав залишив домівку Лейби. За словами міщанина, Севрук регулярно придирався до євреїв і стягував з них гроші, бо мав велику сім’ю, яку не міг прогодувати. Крім того, поліцай нібито безбожно пиячив, не вилазячи з місцевих шинків.

Чому Нудельман намагався подати скаргу, оминувши місцеве начальство, стало зрозуміло згодом. Загалом розрахунок Лейби виявився хибним, бо київський генерал-губернатор все одно «спустив» скаргу начальнику Подільської губернії, а той в свою чергу – Кам’янецькому повітовому справнику. Розпочалося службове розслідування.

2 серпня 1887 року начальник поліції доповів цивільному губернатору, що жодне із звинувачень на адресу Севрука не підтвердилося. А головна причина неприязні з боку євреїв полягала в тому, що пристав «весьма строго относится к делу службы и не позволяет евреям продолжать самовольно установленные ими незаконные порядки». Насамперед йшлося про відкриття крамниць до закінчення богослужінь у неділю, а також функціонування шинків у нічний час. Сам Лейба Нудельман був помічений у розповсюдженні фальшивих грошей. Також він мав зв’язки із особами сумнівної репутації, через що перебував під постійним наглядом поліції. Наприкінці листа повітовий справник попросив цивільного губернатора «удалить Лейбу из пределов вверенного мне уезда как личность вредную во всех отношениях».

Севрук свідчив, що в той день у Городку був ярмарок, і він обходив на всякий випадок всі злачні місця і, зокрема, навідався до помешкання Нудельманів. Його, до речі, супроводжували двоє поліцаїв, які теж дали аналогічні свідчення.

Рішення губернського правління було прогнозованим, хоча набрало силу аж 20 листопада 1892 року: у результаті поліцейського службового розслідування скарга не підтвердилася, підстав притягувати Севрука до відповідальності не було і справу припинили. Чому матеріали так довго лежали без реагування в канцелярії начальника губернії, невідомо.

Якщо вірити результатам розслідування, а причин сумніватися нібито немає, Лейба Нудельман, написавши скаргу київському генерал-губернатору, намагався нашкодити ненависному приставу, а за сприятливого сценарію сподівався навіть усунути того із займаної посади – Севрук аж надто заважав незаконним оборудкам. Не вдалося. Чи були якісь наслідки для Нудельмана, справа замовчує…

(ДАХмО, ф.227, оп. 3, спр. 2046)

Я. С.