«Незаконное врачевание»

Історія про мстивість. «Вольнопрактикующийся врач» Шполянський звернувся до поліції міста Проскурова і повідомив про факт «незаконного врачевания» з боку місцевого мешканця Ейберга Голдштейна. Лікар розповів, що 3 листопада 1886 року він прибув на виклик до Нухима Псуйбумаги, в якого важко захворів 3-річний син Гершко. Але коли Шполянський почав оглядати хлопчика, дитина вже була мертвою. Річ у тому, що декілька днів Гершка нібито лікував Ейберг Голдштейн, який проживав по сусідству і мав віддалене відношення до медицини – «занимался сидением при больных», хоча насправді був цирульником. Принаймні, на цьому факті наголошував Шполянський у відділку.

У поліції таку заяву не могли проігнорувати і передали матеріали за належністю (використаємо сучасну термінологію – авт.) до Кам’янець-Подільського окружного суду. А 5 листопада судовий слідчий 1-ї дільниці Проскурівського повіту Штенгер вже розпочав дізнання. Звичайно ж, були опитані всі фігуранти справи. Ейберг Голдштейн категорично заперечив звинувачення в «незаконном врачевании». Цирульник наполягав на тому, що він лише порадив батькам звернутися до лікаря і в жодному разі не давав Гершкові якихось препаратів. Підтвердила покази Голдштейна мати хлочика – Хая Псуйбумага, а згодом і її чоловік Нухим.

Проскурівський городовий лікар Блавдзевич оглянув труп і зробив розтин. Процедура відбулася в каплиці на єврейському цвинтарі, де знаходилося тіло, причому за участю понятих, зокрема, Карла Клиновського і Миколая Губерницького – все суворо по закону. Проте огляд і розтин, фактично, нічого не дали: лікар лише констатував трохи роздутий живіт і неприроднє накопичення газів у кишечнику. Заключне слово було за хімічною експертизою. Вона тоді називалася «судебно-химическим исследованием». У висновку, який затвердив губернський лікар-інспектор Зедергольм, було чітко зазначено, що «в присланных для исследования внутренностях ни органических, ни неорганических ядов не содержится». Отже, версія про отруєння Гершка дилетантом Ейбергом Голдштейном не підтвердилася. Відповідно Кам’янець-Подільський окружний суд ухвалив рішення від 17 вересня 1887 року: «дело за совершенной недостаточностью собранных улик к обвинению Голдштейна в незаконном врачевании прекратить с принятием судебных издержек за счет казны». У результаті лікар Мазинг ще й отримав від держави 25 рублів за проведення хімічної експертизи.

Слідство тривало майже рік і закінчилося нічим. Водночас в матеріалах справи міститься фрагментарна інформація, яка дає нам підстави зробити висновок про справжні мотиви лікаря Шполянського, адже саме після його заяви (звинувачення) розпочалося дізнання. Як зазнається в документах «вольнопрактикующийся врач» категорично не хотів йти на виклик до хворого хлопчика. Лише після того як Нухим Псуйбумага задіяв якісь впливові зв’язки, Шполянському довелося того холодного листопадового вечора відвідати єврея-міщанина. Тому заява в поліцію вірогідно була помстою за порушений спокій або викликана якоюсь іншою причиною, про яку ми вже ніколи не дізнаємося…

(ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 1852)