Як Йосип Броновицький відновлював метричний запис про своє народження

(за матеріалами консисторського розслідування)

Історія сталася в 1839 році. Житель села Борисів Острозького повіту Волинської губернії Йосип Броновицький, дізнавшись про те, що його родичі успішно зібрали документи і отримали дворянство від російської влади, вирішив теж не пасти задніх і долучитися до привілейованого стану. Бракувало дрібниці: треба було отримати метричне свідоцтво про народження і хрещення у Воскресенській церкві села Борисів. Але завдання виявилося непростим.

За словами місцевого священника Ісидора Філевича, церковний архів згорів у 1800 році, а Броновицький народився в 1796-му, тому про видачу свідоцтва не могло бути і мови. Разом з іншими документами також був утрачений документ про шлюб його батьків. Крім того, запису про народження Йосипа не знайшли в копіях метричних книг Воскресенської церкви, які зберігалися в консисторському архіві. Здається, безвихідна ситуація, проте Броновицький не відступився і пішов більш складним шляхом, адже мета неабияка – дворянство! Він подав «прошеніє» в Острозьке духовне правління, щоб церковне начальство створило комісію і опитало старожилів села Борисів. Мета – підтвердження факту народження в «шляхетно уродзоних» батьків через покази свідків і отримання такого бажаного свідоцтва.

Через деякий час комісію все-таки зібрали. Із старожилів-прихожан була сформована група, в яку увійшли селяни: Михайло Ткачук (60 років), Корній Арсенюк (70), Денис Бровчук (71) і Яків Шамралюк (69). За ініціативою самого Броновицького в список також були внесені Григорій Дердюк (54) і Герасим Гаврилюк (52), але вони померли незадовго до приїзду острозької комісії в село.

Очевидці дали присягу говорити правду, після чого заявили, що «протекло уже более сорока лет, как он, Иосиф Броновицкий, родился от законных родителей дворян Михаила и Агафии Броновицких, крещен бывшим в то время борисовским священником Лапинским, который уже умер, восприемниками при рождении были крестьянин Иосиф Евфимов Пинчук и дворянка Марианна Гриневецкая, тоже умершие, а о причетниках бывших при крещении сведений не имеют».

При цьому очевидці вказали, що особисто не були присутні при хрещенні Броновицького, але «по достаточным сведениям о том знают». Паралельно борисівський священник дивовижним чином віднайшов якусь довідку, згідно з якою виявилось, що «Иосиф Броновицкий по исповедным росписям Борисовской церкви состоит записанным сыном дворянина Михаила Александрова Броновицкого с 1797 года, но в том 1797 году не указано сколько ему лет, а в 1798 году показано ему один год».

Висновок комісії звучав так: «По рассмотрении прописанных обстоятельств Консистория определением своим от 30 июля 1839 года постановила, принимая в основание показания присяжных свидетелей, удостоверяющих, что Иосиф Броновицкий родился от законных супругов Михаила и Агафии Броновицких, каковое показание по силе 1043 статьи 18-го тома Свода уголовных законов, составляет доказательство, а также и то, что Иосиф Броновицкий по исповедным ведомостям 1797 года показан сыном тех же родителей, выдать ему, Иосифу Броновицкому, свидетельство, что Консистория признает его законным сыном Михаила и Агафии Броновицких».

Йосип добився свого. Його вписали в Родовідну книгу дворян Волинської губернії і внесли в Дворянску справу Броновицьких. Він і його діти отримали всі права і привілеї, якими користувалися дворяни Російської імперії: могли не платити податки, не призивались на рекрутську службу, мали право на середню і вищу освіту та свободу переміщення. За таке варто було поборотись і, можливо, навіть підсолодити кому треба, адже виписка із сповідальної книги з’явилася дуже вчасно і несподівано, незважаючи на те, що церковний архів згорів.

Одна з генеалогічних схем Броновицьких, на якій можна розгледіти Йосипа, сина Михайла, внука Олександра, а також зображення гербу родини

Правда, тішилась привілеями сім’я Йосипа Михайловича порівняно недовго. В 1864 році, після Січневого повстання Броновицькі, як і тисячі малоземельних шляхтичів Правобережної України, були виключені з дворянства і переведені в податковий суспільний стан міщан.

До речі, рід Броновицьких має давню історію і походить від бояр Слуцького князівства. Збережені документи з історії сім’ї датуються серединою XVII століття. На початку XVIII одна з гілок Броновицьких, втративши свої права на вотчинні володіння, поселилась у вищезгаданому селі Борисів. Інша гілка залишилась в околицях міста Овруча.

(ДАЖО, ф. 146, оп. 1, спр. 1066)

Олександр О. Красовський,

директор генеалогічного центру «Sarmata Recro»