Шум – Шумів – Шумик – Шумишин – Сумишин

(коротка історія мого прізвища)

У XVIII – XIX століттях тривало формування родових прізвищ, які ще не набули сталої форми. Одні антропоніми трансформувалися в інші, прізвиська чи приналежність до роду занять згодом ставали прізвищами. Попередні назвиська забувалися, використову- валися паралельно або залишалися на означення так званих вуличних прізвиськ, які донині активно використовуються в селах. Тобто родове прізвище більшості родин зазнавало історичної модифікації на тлі тих чи інших подій, особливостей сімейного життя, роботи тощо.

Моє прізвище «Сумишин» походить від посполитого назвиська Шум. Родина Шумів оселилася на слободі в селі Водички Летичівського повіту Подільського воєводства в пер- шій половині ХVІІІ ст. Звідки вона прибула – невідомо. Серед основних версій – західна Волинь і Перемишлянщина. Аналізуючи уніатські метричні записи того періоду, які збере- глися фрагментарно з 1737 до 1806 року, можна виділити три прізвищеві назви, похідні від антропоніма «Шум».

Найменш поширеною була форма «Шумів», утворена за допомогою патронімічного суфіксу «ів», тобто на означення сина по батьківській лінії, яка зустрічається лише чотири рази. Читаємо запис від 15 березня 1755 року «Аз ієрей Іоан Третельницький пресвітер во- дицький храму Рождества Пресвятої Богородиці хрестив і миром святим помазав у церкві младенцу Євдокію од родителей її законно вінчаних Греска Мазуркового сина і жени його Тетяни, восприємніци биша Петр ШУМІВ (виділено мною – авт.) і Марта Радчучка».

Або: «Року 1789, февраля, дня 5 дівиця Агафія од родителей законно вінчаних Про- копія Качуровського і жени його Марфи рождена хреститься і миром святим помазується мною ієреєм Феодором Богдюкевичом, парохом водицьким. Восприємніци биша Тимофій ШУМІВ син і Зофія госпожа водицька, жителі весі Водичок».

І ще: «1792 року, місяця вересня, дня 28 дівиця Февронія од родителей законно він- чаних Прокопія Качуровського і жени його Марцелі рождена хреститься і миром святим помазується мною ієреєм Феодором Богдюкевичом, парохом водицьким. Восприємніци биша Тимофій ШУМІВ, Параскевія Тимофія Кучера жена, жителі весі Водичок».

Більш поширеною була зменшувальна форма «Шумик» з використанням суфіксу «ик», яка теж вживалася для визначення молодшого члена сім’ї чоловічого роду або, ска- жімо, зятя: «Року Божія 1757, місяця Януарія, дня 1 аз ієрей Іоан Третельницький пресвітер водицький храму Рождества Пресвятої Богородиці хрестив і миром святим помазав у церкві младенця Василія од родителей його законно вінчаних Симеона ШУМИКА і жени його Настасії, восприємніци биша Яцко Шум і Дарка стара».

У даному випадку йдеться про Семка Шумика, мого пра(6)діда, який одружився на дочці старого Шума. Якого роду сам Семен – досі невідомо. Або ще такий приклад: «Жовтня, дня 20, року 1789 младенець Лукіан од родителей законно вінчаних Якова ШУМИКА і жени його Марфи рождений хреститься і миром святим помазується … Восприємніци биша Григорій Гульків, Анастасія Грицька Кизима жена, жителі весі Водичок».

В останньому записі фігурує мій двоюрідний пра(5)дід Яків. Форма «Шумик» зустрічається значно частіше – всього налічується 31 запис.

І нарешті третя форма, яка стала найпоширенішою наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століть (зустрічається 39 разів), згодом витіснила попередні і з невеличкою зміною дійшла до наших днів – це «Шумишин». Вказаний антропонім утворений за допомогою матронімічного суфіксу «шин» із присвійним значенням, що додається до основи жіночого прізвиська по імені чоловіка із закінченням «ха» (в даному випадку – «Шумиха»). Люди вживали цю прізвищеву назву на означення і зятя, і сина. Наприклад: «Року 1782, дня 24 листопада младенець Яків од родителей законно вінченних Петра ШУМИШИНОГО і жени його Любовії, рождений хрестисться і миром святим помазується мною парохом.., воспри- ємніци биша Андрій Закіпняк, Ксенія Василя ШУМИШИНОГО сина жена, жителі Водичок».

Чи: «Року 1784, дня 30 серпня младенець Іван од родителей законно вінчанних Василя ШУМИШИНОГО і жени його Ксенії, рождений хрестисться і миром святим помазу- ється мною парохом.., восприємніци биша Захарко Гуменюк, Анна жена Кучера Андруха, жителі водицкі».

Але найдавніший запис, де фігурує прізвищева назва «Шумишин», датований 25 жовтня 1751 року: «Преставился раб Божий Феодор Кучер зять ШУМИШИН і погребен бисть при храмі Різдва Пресвятої Богородиці мною ієреєм Іоаном Третельницьким, парохом водицьким…».

Цю дату можна вважати першою згадкою прізвищевої назви «Шумишин», принай- мні, виходячи з тих документальних джерел, що збереглися. В другій половині ХІХ століття вона зазнала невеличкої трансформації: перша буква «ш» була змінена на «с». На думку експертів у сфері антропоніміки, відбулася так звана вокальна асиміляція глухих через не- притаманну українській мові послідовність приголосних – «ш-м-ш», яка була незвична/не- зручна для виразної вимови. Тому з часом відбулася така собі вокальна гармонізація, згла- джування. Іншими словами, люди поступово знайшли ту форму, яка їм була зручна у по- всякденній вимові і не викликала дискомфорту. Така тенденція характерна для багатьох ан- тропонімів, у Водичках таких прикладів теж набереться чимало: Юзчишин – Ющишин, Макаус – Макалус тощо. Що цікаво, прізвищеві назви «Шумишин» і «Сумишин» довгий час вживалися паралельно. Згодом форма з буквою «с» остаточно поглинула свою суперницю, проте лише у Водичках. Окремих нащадків Шумів, котрі виїхали із села в першій половині ХХ століття, ця трансформація не зачепила. Мої три-чотириюрідні брати і сестри в Молдові і Одесі носять прізвище Шумишин.

Отже, 25 жовтня цього року прізвищу Шумишин/Сумишин виповнилося 271 рік. Сподіваюся відзначити його 300-річний ювілей. А ви досліджували історію свого прізвища, наскільки воно древнє?

(ЦДІАК, ф. 224, оп. 1, спр. 141)

Ярослав Сумишин