Релігійне життя Проскурівщини в 30-х роках ХХ ст.

Радянська влада з перших днів свого утвердження в Україні вела відкриту антицерковну політику. Церква та все, що її поєднувало оголошувалися ворогами нової влади. Ліквідація церкви та переслідування духовенства в довоєнні роки умовно ділиться на три періоди. Перший період збігається з установленням радянської влади в Україні та характеризується початком переслідування.

Другий етап, що тривав з 1929 р. до середини 1930-х рр., був пов’язаний з «соціалізацією» українського села. Його наслідком стало витіснення релігії з життя українського народу та нищення церкви як соціального інституту. Третій етап антирелігійної боротьби розпочався в другій половині 1930-х рр. і тривав до 1943 р. В цей час почали застосовуватися найжорсткіші методи, спрямовані на фізичне винищення духовенства, матеріальних і релігійних цінностей та пряме руйнування церков.

Реалізація зазначеної політики на Поділлі була покладена на бюро юстиції рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Вже в серпні в 1921 р. Президія Подільського губвиконкому доручила губернському бюро юстиції підготувати план заходів з питань відокремлення церкви від держави [1, с.308].

При повітвиконкомах, волвиконкомах та комнезамах створювалися комісії з відокремлення церкви від держави, на яких покладалися обов’язки укладання договорів з релігійними установами на предмет володіння ними приміщеннями. Договори затверджувалися повітвиконкомами.

Допомагали нищити церкву органи ДПУ. На Поділлі органи ДПУ виділяли чотири церковних угрупування, які ворогували між собою. Найбільшою та найнебезпечнішою для влади була конфесія екзархистів (тихонівців). Вона в регіоні мала 1013 громад. Далі йшла УАПЦ їй підпорядковувалося 200 громад. На третьому місці була обновленська церква – 25 громад та БОУАПЦ (єпископа Погорілка) – 29 громад [2, с.331].

Обновленський рух в Кам’янецькій окрузі очолив єпископ Андріан та священник Скаловський. На Проскурівщині його лідером став протоієрей Левицький.

Поширеними на Поділлі були і сектантські конфесії, які нараховували до п’яти тисяч осіб. Серед їх різноманіття найактивнішими були одинадцять сект, в тому числі: євангелістів – християн (2300 осіб), адвентистів 7-го дня (1000 осіб), баптистів (800 осіб), старообрядців (680 осіб) [3, с.335].

Велася дискредитація римо-католицької церкви. Священників та парафіян церкви радянська влада систематично звинувачувала у контрабанді, зберіганні зброї, шпигунстві тощо. Не витримав цькування та знущань вікарний ксьондз Проскурівського костелу Євген Перкович. Він 3 січня 1927 року зрікся сану та став єдиним ксьондзом – відступником на території України.

Підтвердженням антирелігійної політики органів радянської влади на Проскурівщині слугують архівні документи:

№1

Список священників, які знаходилися на обліку в Проскурівському культвідділі

1934 р.

Інспектор культів Проскурівського РВК                                                 Софер

(ДАХмО, Р-1211, оп.3, спр. 15, арк.4)

№2

Витяг з інформації за перший квартал 1934 р. про зміни в релігійній ситуації Проскурівського району

1934 р.

Священники, які знялися з обліку через виїзд до інших районів: Вавренюк із с. Бахматівці виїхав до Станіславчицького району; Шамрай із с. Карпівці – до Уланівського району; Свєтлов  із с. Малиничі – до Ярмолинецького району; Кашуцький із с. Шпичинці – до Кам’янець – Подільського району; Корнієвич із с. Ходьківці – до Антонінського району; Любінський – до с. Давидківці; Кришталь – до  с. Ставчинці; Павлик, диякон, помер в лютому місяці.

Прибули до Проскурівського району з інших районів: Смолянський Б. з  Деражнянського району в с.Копистин; Мотрик з Меджибізького району в с. Малиничі.

Перевівся на вільні приходи з цих же орієнтацій – священник з с. Черепової.

Кількість сектантів у районі зменшилися, в окремих селах: Лісові Гринівці, Іванківці, Водички, де знаходилися представники сектантства – деякі представники зреклися віри. Секта євангелістів – християн також зменшилася. Група, яка існувала у с. Калинівка розпалася. В окремих селах групи сектантів зменшилися: Гринівці, Малиничі тощо. Натомість в районі з’явилися пресвітерські секти євангелістів – християн.

Керівники сектантських груп у селах: Водички – група духоборів, Задворний Іван Іванович; Захарівці – Борисевич М.В.; Калинівка – Дунець І.; Малашівці – духобори, Стародуб М.; Педоси – Надуван К.; Ружичанка – Малик К.; Сергіївка – Сич Ю.; Черепівка – Готельський Я.; Шумівці – штундисти, Семенців Я.; Крачки – духобори, Кустицький Б.; Проскурів – Довгалюк; Малиничі – Білоус Я.; Ходьківці – Бойтюк І.; Гринівці – К. М.; Черепова – Коненць Я.; Водички – Савокий М.

Різників по району – 15, з них по м. Проскурову – 10, по Миколаєву – 2, Чорному Острові – 3. Равинів по району – 2, з них в Проскурові 1, Чорному Острові – 1.

Інспектор культів Проскурівського РВК                                                 Софер

(ДАХмО, Р-1211, оп.3, спр. 15, арк. 25)

№3

Перелік служителів культу Проскурівського району,

які зреклися сану

1934 р.

Інспектор культів Проскурівського РВК                                                 Софер

(ДАХмО, Р-1211, оп.3, спр. 15, арк. 56)

№4

Повідомлення, надіслане до спецбюро районного

виконавчого комітету про наявність синагог у Проскурові

 1934 р.

Повідомляємо, що нами зайняті дві бувші синагоги: одна під дитячими яслами, містяться по вул. Кам’янецькій, 93, ремонт і потреби відчуває; одна під столярне виробництво, що міститься по вул. Кам’янецькій, 70, теж ремонт і потребу відчуває.

Передані нам ці бувші синагоги міськрадою: під ясла – в грудні 1931 р., під столярне виробництво в липні 1932 р.

Правління                                                                                        /підпис/

Секретар                                                                                          /підпис/

(ДАХмО, Р-1211, оп.3, спр. 15, арк.17)

№5

Довідка про передання майна та літератури

 1934 р.

Видана відділу культів Проскурівського РВК в тому, що як видно із записів складеного майна в закритих синагогах було передано великій синагозі 34 тори і 5 шкафів релігійної літератури.

(ДАХмО, Р-1211, оп.3, спр. 15, арк.18)

№6

Відомість

про закриті синагоги (постановою 1927 р.), що передані різним установам та організаціям

1934 р.

(ДАХмО, Р-1211, оп.3, спр. 15, арк. 21)

Список використаних джерел та літератури:

1. Олійник М.П. Трансформаційні процеси на Поділлі в добу непу (1921 – 1928рр.). Хмельницький: „Поліграфіст-2”, 2015. 480 с.

2. Там само.

3. Там само.

Олійник Юрій Васильович,

нач. відділу публікаційної та науково-видавничої роботи ДАХмО, к.і.н.

Ел. пошта infteh@ukr.net