Постаті і роди
Хто ж ви, мої Совінські?
У матеріалі «Шляхетні посполиті» я детально зупинявся на темі економічної декласації шляхти ХVІІІ – ХІХ ст. на прикладі окремо взятого населеного пункту. Серед збіднілих маргіналізованих представників нобілітету віднайшов і своїх предків. Нині мова піде про Совінських, котрі ведуть родовід з Мазовецького воєводства Речі Посполитої.
В уніатських метриках с. Водички Летичівського повіту Подільського воєводства, звідки походить батьківська гілка мого родоводу, я знайшов шлюб свого пра(5)діда Захарка Гуменюка. 25 вересня 1776 року він побрався з «дівицею Євдокією, цуркою матері Яцентого дяка». Лише згодом я встановив, що йдеться про Авксентія Совінського, водицького бакаляра (дяка), який був рідним братом моєї пра(5)бабці.
Відомо, що батька Совінських звали Петром, а виросли Яцентій і Ева, як на них казали, в сусідньому селі Війтівці (нині – Бережанка). У них була ще одна сестра Анна, котра теж вийшла заміж за водицького парубка. А сам дяк в 1786 році одружився на небозі свого шваґера – Варварі (Басьці), остаточно поріднившись з сім’єю Гуменюків.
На жаль, дослідити родовід Совінських не вдалося, бо уніатські метрики с. Війтівці не збереглися. Щоб більше дізнатися про цю фамілію, перебування Совінських на Поділлі та почерпнути іншу інформацію, я звернувся до фонду Подільського дворянського зібрання (№ 230) ДАХмО. Про власну гілку, звичайно ж, мова не йшла, бо мої предки були представниками найбільш зубожілого прошарку шляхти і вже в ХVІІІ столітті, а, можливо, й раніше втратили свої станові права. Наприклад, Яцентій подався у церковнослужителі, що було досить поширеним явищем.
У хмельницькому обласному архіві зберігається 6 справ про шляхетське походження Совінських. Власне, йдеться про матеріали-клопотання на отримання дворянства від російської окупаційної влади. Вашій увазі таблиця, де зібрані основні дані про гілки цього роду на Поділлі:
| № | Фонд, опис,
№ справи |
Особи | Населені пункти | Інша інформація |
| 1 | 230/1/5901
|
Мартин[1] (хр. 25.11.1776), Йосип (син – Михайло) і Георгій сини Михайла (хр. 16.01.1744) внуки Франца.
Герб «Charlinski». |
с. Карачіївці Ушицького пов., пр. Гута Мовчанська Ямпільського пов. | Католики, чиншовики. Отримали дворянство в 1802 році.
Коли в 40-х рр. справа переглядалася, їх не знайшли за місцем проживання. |
| 2 | 230/1/6080 | Іван – Франц (хр. 31.01.1805), Михайло (хр. 5.05.1809), Каспр -Мельхіор (хр. 17.01.1813), сини Антонія – Франца (хр. 11.03.1786), внуки Фабіяна (хр. 28.03.1754), правнуки Себастьяна.
Мартин (син – Іван – хр. 6.10.1776) і Франц (хр. 6.10.1776) сини Фабіяна, внуки Себастьяна. Герб Новіна. |
м. Черче Кам’янецьк. пов., м. Кам’янець-Подільський (Польські фільварки) | Отримали дворянство в 1802 році. В 40-х рр., очевидно, позбулися, бо їхні документи не відповідали вимогам указу 1834 року. |
| 3 | 230/1/6081 | Каспр, Томаш (син – Іван), Ігнацій сини Лукаша, внуки Яна.
Герб «Charlinski»
|
с. Вітківці Кам’янецьк. пов. | Томаш був органістом Вірменського костьолу Кам’янця-Подільського.
Отримали дворянство в 1802 р., у 1819 – підтвердили. В 1838 р. їх розшукували – не знайшли. |
| 4 | 230/1/6134 | Клеменс (син – Юзеф) син Лукаша, внук Міхала. | Кам’янецький пов. | Отримав дворянство в 1802 р. |
| 5 | 230/1/6358 | Іван (хр. 1820), Йосип, Петро, Теофіл, Ізидор сини Матвія – Стефана, внуки Стефана, правнуки Антона, праправнуки Михайла, прапраправнуки Йосипа.
Петро, Мартин, Миколай – Ксаверій сини Йосипа, внуки Антона, правнуки Михайла, праправнуки Йосипа. Рох і Йосип сини Стефана, внуки Антона, правнуки Михайла, праправнуки Йосипа. Август син Антона, внук Антона, правнук Михайла, праправнук Йосипа. Іван син Івана, внук Антона, правнук Михайла, праправнук Йосипа. |
с. Миколаїв (Грузьке) Гайсинського пов., у с. Педоси Проскурівсь-кого пов. | Іван Матвійович (1820 р. н.) – притягувався за крадіжку.
Рох Степанович звинувачувався в крадіжці коней. Отримали дворянство в 1802 р. через Волинське дворянське зібрання., в 1839 – підтвердили. |
| 6 | 230/1/6388 | Ігнатій син Матвія, внук Івана.
|
Рівненський пов. Волинської губ. Очевидно, потім переселився в Подільську губ. | Внесений в родовідну книгу в 1820 році, в 1842 – виключений. |
[1] Подаємо імена у варіації оригіналу
Отже, що ми маємо? Лише за гілкою під № 5 ми можемо прослідкувати родовід до кінця ХVІІ століття, адже приблизно тоді народився Йосип Совінський, найдревніший представник роду, про якого відомо. Більшість членів цієї фамілії проживали в Кам’янецькому повіті, також фіксуємо локації в Ушицькому, Ямпільському і Гайсинському повітах. Що цікаво, Рох Стефанович у 1851 році проживав у с. Педоси Проскурівського повіту, що знаходиться між Війтівцями і Водичаками. Проте, очевидно, йдеться про збіг, і ця особа не мала жодного стосунку до моєї гілки Совінських, принаймні, у найближчій спорідненості.
Тільки представники згаданої гілки № 5 підтвердили дворянство наприкінці 30-х років ХІХ століття, коли вимоги стали набагато жорсткіші, особливо після указу 1834 року. Всі інші були декласовані як і переважна більшість колишньої шляхти.
За винятком однієї гілки, всі подільські Совінські належали до гербу «Charlinski» і лише один рід – до «Nowina» (№ 2). Два роди змінили місце проживання і їх не могли віднайти, що підтверджує тенденцію про високу міграцію чиншової шляхти. Двоє осіб звинувачувалися у крадіжках – фактори, які вказують на маргіналізацію незаможної шляхти.
Згідно з даними інтернет видання «Рідні» найбільше нащадків роду Совінських нині проживає на заході України, і зокрема, на території Хмельницької і Вінницької областей. Цілком ймовірно, що серед них є потомки Совінських, які фігурують у справах Подільського дворянського зібрання.
На світлині під заголовком: Марця Гуменюк (дівоче) – праправнучка Еви Совінської, моя прабабця (фото 60-х років ХХ ст.).
На головному зображенні: найбільш відомий представник «подільської» гілки роду Совінських – письменник ХІХ ст. Леонард Совінський, перший перекладач польською мовою та популяризатор творчості Тараса Шевченка.
Ярослав Сумишин