Ревізькі казки

Для дослідників і генеалогів словосполучення «ревізька казка» є буденним терміном. Зовсім інша ситуація із непідготовленим або стороннім читачем, у якого цей вислів, зазвичай, викликає нерозуміння або викривлене уявлення.

Так ось, ревізька казка – це документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII – І-й половині XIX століття. Тобто слово «казка» у значенні «розповідь». Ревізії, як їх скорочено називають, проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім’я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім’я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім’ї. До ревізьких казок, крім 1, 2 та 6 ревізій, включалися особи чоловічої і жіночої статі, але в зведених таблицях жіноча стать ніколи не фігурувала.

У містах ревізькі казки складалися представниками міського управління, в селищах державних селян – старостами, в приватних володіннях – поміщиками або управителями.

Тобто матеріали ревізьких казок є одним з основних генеалогічних джерел. Всього було десять ревізій: 1719, 1742, 1762, 1782, 1795, 1811, 1816, 1836, 1850, 1858.

У Слобідській Україні першим подушним обліком населення, введеним російським царем Петром І, була перша ревізія, яка проводилась у 1718 – 1727 роках. Наступною була друга ревізія (1742 рік) і подальші.

У Лівобережній Україні першим подушним обліком населення була четверта ревізія, яка проводилась у 1781 – 1787 роках, оскільки на початку цього періоду Лівобережжя остаточно втратило автономію.

У Правобережній Україні першим був п’ятий подушний облік (ревізія), який проводився протягом 1794 – 1808 років після анексії цих українських земель Російською імперією в 1793 – 1795 роках.

У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Здійснювалася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах тощо). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі Миколи Гоголя «Мертві душі»).

Досліджуючи фонд Подільської духовної консисторії (ДАХмО), вдалося віднайти додаткову ревізьку казку 1850 року сіл Велика Кужелева, Конищів, Лисець, Леськівці Ушицького повіту Подільської губернії.

Ознайомитися з матеріалами можна тут.

Я. С.