Чи міг священник Ловицький зґвалтувати дівчину?

У 1842 році надзвичайна подія трапилася в Літинському повіті Подільської губернії. Священника с. Макарів Василя Ловицького звинуватили в зґвалтуванні 15-річної Олександри Грущинської.

Інцидент мав місце в с. Чернятин, куди Ловицький приїхав погостювати до місцевого батюшки Бояновського. Згідно з показами потерпілої, духовенство пообідало, а потім вийшло погуляти в сад. Бояновський пішов відпочити, а Ловицький разом із ще одним гостем, священником с. Винниківці Шостаковським, у пошуках води зайшли в одну з господарських споруд, де Олександра Грущинська мастила п’єц. Ось тоді нібито все і сталося. За словами дівчини, Ловицький почав залицятися, а потім накинувся і зґвалтував її, а Шостаковський стояв у сінях, чув, як вона кликала на допомогу, але ніяк не відреагував.

Під час слідства отець Василь наполягав на тому, що священники справді побували в саду після обіду, але після прогулянки відразу поїхали додому. Шостаковський підтвердив покази Ловицького, додавши, що Грущинську бачили лише здалеку. Бояновський нічого слідчому не додав, бо, коли прокинувся, то священники вже поїхали.

Так званні свідки, а саме: стара Білоусова та Агафія Пироженкова теж нічого конкретного не бачили. Після від’їзду священників Олександра нібито підійшла до Бояновського і сказала, що Ловицький «зробив з нею щось нехороше», але батюшка її прогнав.

У 1847 році Подільська палата карного суду повернула справу на доопрацювання в Літинський повітовий суд, оскільки «при рассмотрении дело оказалось неполным». А потім відбулися дивні речі. Аж у 1853 роком Палата поскаржилася в губернське правління про те, що повітовий суд досі не надіслав результати розслідування на ревізію. Згодом з канцелярії цивільного губернатора надійшла відповідь, що в повітовому суді справи про зґвалтування Грущинської «не оказалось»!

Більше інформації про цю історію немає. Якщо виходити суто із логічних міркувань, то тут є два варіанти пояснення такої ситуації. Можливо, йдеться про нехлюйство чиновників повітового суду, які ту справу загубили. Більш вірогідний варіант полягає в тому, що місцеве духовенство якось вирішило це питання на повітовому рівні, щоб не допустити скандалу. Що було далі, яка подальша доля священника Василя Ловицького і Олександри Грущинської – історія замовчує.

(ДАХмО, ф.197, оп. 1, спр. 1914)

Я. С.