Делікатне питання низового духовенства РПЦ

6 березня 1874 року архієпископ Подільський і Брацлавський Леонтій звернувся з «предложением» до Подільської духовної консисторії заборонити священникам тримати на роботі в своїх господарствах молодих жінок. Архієпископ висловив занепокоєння численними фактами, коли священнослужителі-вдівці наймають молодиць для ведення господарства, видаючи їх за своїх родичок. Леонтій наголосив, що до роботи можна залучати лише матерів і рідних сестер. За словами його високопреосвященства, таке порушення прийнятих правил, затверджених ще Нікейським і Константинопольським Соборами, «крайне предосудительно для служителей алтаря и сопроводжает соблазнам, крайне вредним для прихожан, и позорит духовний сан». В зв’язку з цим архієпископ наказав Подільській духовній консисторії залучити благочинних священників на місцях, щоб ті особисто взяли під контроль це делікатне питання. Про всі порушення наглядачі, себто благочинні, мали негайно доповідати єпархіальному начальству.

Виконуючи «предложение» єпископа, консисторія підготувала відповідне розпорядження і навіть склала список благочинних, щоб під розпис довести вказівку Леонтія.

Наприкінці можна лише додати, що існування такого документу свідчить про неабияку занепокоєність церковного начальства. Вочевидь, позашлюбні стосунки православного кліру набули масового характеру, що вимагало реагування і тим самим визнання цієї проблеми, принаймні, в середовищі духовенства.

(ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 8926)