Діонісій Красовський

(біографічне дослідження – життєвий шлях предка із зазначенням використаних джерел інформації)

Як тільки ми створили генеалогічне дерево і встановили своїх предків, наприклад до XVIII століття включно, можемо ві- дразу розпочинати відновлення їхніх біографій. Але як це зро- бити? Побутує думка, якщо родич не був відомою особою, а, скажімо, селянином, то і життя його не заслуговує на увагу, бо в ньому не могло трапитися яскравих подій. Звичайно ж, це ду- рниця. Незалежно від соціального статусу предка і роду діяль- ності, його життя було сповнене цікавими подіями, частина з яких зафіксована документально.

Для прикладу візьмемо селянина Діонісія Степановича Красовського, доля якого, практично, нічим не відрізнялася від життєвого шляху його сучасників.

Дитинство і юність (1890 – 1908)

Діонісій народився у 1890 році в польській родині Степана Матвійовича і Кароліни Казимирівни Красовських. Місце народження – село Борисів Острозького повіту Волинсь- кої губернії. Ця інформація отримана з усних джерел, оскільки метричні книги Заславського костьолу (родина була католицького віросповідання) за цей період не збереглися. У хлоп- чика було три сестри і два брати, принаймні, на момент його народження: Антоніна, Олім- пія, Марія, Ніко́дем і Йосип – знаходимо інформацію в списку парафіян Заславського кос- тьолу за 1888 рік.

Про дитинство Діонісія Красовського, зважаючи на відсутність документальних джерел, практично нічого невідомо. Ми лише можемо припустити, що хлопчик був свідком шлюбів своїх найближчих родичів. Так, в метричних книгах знаходимо інформацію про те, що в 1891 році вийшла заміж його сестра Антоніна. Весілля відбулося в Борисові, а вінчання в Заславському костьолі Св. Іоана. На початку листопада 1900 року 10-річний хлопчина, вочевидь, був на весіллі свого старшого брата Нікодема, котрий одружився на Марії Сан- ковській, родом із села Нетішин. Обряд вінчання відбувся в Кривинському костьолі Св. Антонія. Після шлюбу Марія залишилася жити з чоловіком в Борисові, причому у тому ж домі, де мешкав Діонісій.

Через десять місяців малий побував на весіллі своєї сестри Олімпії. Гуляння відбу- лося спочатку в Борисові, а потім – на хуторі Галашевщина. Олімпія перебралася жити до чоловіка. Ще через декілька років заміж вийшла третя сестра Діонісія – Марія. Вона теж покинула отчий дім. В 1905 році 15-літній Діонісій став свідком заворушень в рідному селі. Російську імперію сколихнула перша революція. Інформацію про смуту 1905 року вда- лося почерпнути з окремих фондів Центрального державного історичного архіву м. Києва, зокрема з фонду Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора, а також фо- нду жандармерії.

Молодість (1908 – 1914)

Приблизно в 1908 році Діонісій був гостем на весіллі в сусідньому селищі Майдан. Там 18-річний парубок сподобав місцеву дівчину, дружку на тій забаві. Її звали Камілія Миколаївна Малиновська, яка згодом стала його дружиною. Вказаний епізод став відомий завдяки розповідям старожилів. В 1909 році Діонісій і Камілія одружилися. Шлюб взяли в Острозькому костьолі, оскільки католики селища Майдан належали саме до тієї парафії. Весілля традиційно відіграли спочатку в Майдані, а згодом – в Борисові, де молоде под- ружжя залишилося мешкати. Ця інформація стала відома з чернеток списків парафіян Ост- розького костьолу і усних спогадів односельців.

На початку літа 1912 року в Діонісія і Каміли Красовських народився другий син, якого назвали Мар’ян. Про це також довідуємося з усних переказів, а також знаходимо під- твердження цього факту в парафіяльних списках Заславського костьолу за 1915 рік.

Згідно з матеріалами слідчої справи 1937 року наприкінці 1910-х років у Діонісія Степановича було приблизно 15 десятин присадибної і польової землі. Проте ця інформація кардинально відрізняється від попередніх даних, згідно з якими його батько мав набагато менше землі. У зв’язку з цим ми можемо зробити припущення, що «додаткові» десятини Діонісій з братом могли докупити після 1911 року, або джерело надає нам невірну інфор- мацію.

У протоколах слідчої справи 1936 року знаходимо уривок, в якому зазначається, що «до революції», під час сезонних сільськогосподарських робіт, зокрема посівної і жнив, Діонісій і Нікодем Красовські наймали робітників з числа малоземельних селян, іншими сло- вами брали наймитів. Частину врожаю, зібраного в полі, а також фрукти, ягоди і горіхи з саду Діонісій продавав на ярмарках у сусідніх містах Заславі і Острозі. Інша частина збіжжя та садового урожаю залишалася для забезпечення потреб сім’ї. Продукти для продажу він разом з дружиною возив на підводі, яку запрягали, як правило, двома кіньми. Це інформація з усних свідчень, яка доповнена знаннями побуту тих часів.

Також варто відзначити, що Діонісій і Камілія Красовські, як і переважна більш їхніх сучасників, були набожними людьми. Щонеділі вони відвідували богослужіння, регулярно сповідалися і причащалися. Господар запрягав коней, і старою дорогою, яка вела до За- слава, родина їхала до костьолу. Відповідно виховувалися діти, які з раннього віку долуча- лися до духовного життя, про що свідчать парафіяльні списки костьолу, які збереглися.

Перша світова війна і Українська революція (1914 – 1921)

Мобілізували Діонісія Степановича влітку 1914 року. Віт потрапив у так званий пе- рший ешелон новобранців (мобілізація від 22 липня) як ратник 1-го розряду ополчення. Протягом трьох місяців він проходив військову підготовку в одному з піхотних полків. Ра- тників на відміну від військових запасу могли призначити в будь-яке місце, бо вони не про- ходили бойової підготовки і потребували додаткового навчання (крокувати в ногу, ходити строєм, стріляти тощо).

Після військової підготовки ратників призначали в частини. Діонісій Степанович був зарахований до 244-го Красноставського піхотного полку, в складі якого брав участь у на- ступі в Карпатах зимою 1915 року. Саме під час цієї військової операції він занедужав, в результаті чого потрапив до шпиталю. Згідно з діагнозом Діонісій захворів на гостру форму бронхіту. Його спочатку відвезли в лазарет міста Ясло (нині – Підкарпатське воєводство РП), а 3 березня 1915 року – до шпиталю Всеросійського земського союзу в м. Володимир- Волинський. Через деякий час Діонісія виписали, і він потрапив у запасний батальйон, а вже звіди був переведений в 274-й піхотний Ізюмський полк, який входив у склад 8-ї армії. Вже перебуваючи в новому підрозділі, Красовський знову потрапив на фронт.

Як виявилося, у шпиталі Діонісій Степанович не долікувався і незабаром знову потрапив у лікарню із симптомами хронічного бронхіту. З фронту він був направлений в Про- скурівський розподільчий шпиталь, а вже 20 вересня його вивезли на лікування до Москов- ського міського лазарету № 1615, який знаходився під патронажем Московського міського громадського управління «Організація допомоги пораненим і хворим воїнам».

Скільки часу Діонісій пробув у Москві, ми не знаємо. Лише відомо, що 8 жовтня 1916 року він був зарахований в команду тих, хто одужує, яка знаходилася в м. Симбірську. З цього приводу є декілька припущень. Найвірогідніше, що після лікування в Москві Діо- нісій знову потрапив на фронт і літом 1916 року брав участь в Брусилівському прориві 8-ї російської армії, якою командував М. Каледін. Але наприкінці літа стара хвороба знову за- гострилася, і він був направлений в команду тих, хто одужує. Підтвердженням цієї версії є згадування часу та місця якоїсь битви 25 серпня 1916 року в картці про прибуття Діонісія Красовського в Симбірськ. За менш вірогідною версією у симбірську команду тих, хто оду- жує, Діонісій Степанович потрапив відразу з московського лазарету. Але сумнівним є його перебування в московській лікарні більше року.

Із Симбірська Діонісій повернувся додому. Ймовірно він був демобілізований через слабке здоров’я. Менш вірогідним є припущення про дезертирство. Як би там не було, на початку 1917 року він перебував у рідному Борисові, бо наприкінці того року в нього наро- дився син Станіслав. Відомості про участь Діонісія в Першій світовій війні повністю взяті з відомої інтернет-бази даних (особисті документи і журнали бойових дій полків) і підкрі- плені знаннями з історії. Пізніше вказані факти були підтверджені в автобіографії Діонісія за 1936 рік. Що цікаво, ніхто в родині не пам’ятав про його участь у цій військовій кампанії. Як жила сім’я Красовських під час періоду Української революції 1917 – 1921 років, можна лише здогадуватися, вивчаючи цей період історії з періодичних видань та наукових праць. Прості селяни як і більшість українства потерпали від поширення бандитизму, пос- тійної зміни влади, політичної та економічна нестабільності. Під час контролю Борисова в 1919 році польськими військами, Діонісій міг бути причетний до знищення місцевої ланки т.зв. комітету бідноти, який перебував у підпіллі. Опосередковану інформацію про цей епі- зод знаходимо в протоколах свідків кримінальної справи із звинуваченням Діонісія Красов- ського за 1937 рік. У тому ж 1919 році в нього народився четвертий син, якого нарекли Яном.

У 1920 році після відступу польської армії і утвердження радянської влади, в лісах краю почали формуватися загони для боротьби із «совітами». Таке формування діяло і в околицях Борисова, а очолював його родич Діонісія – Тадеуш Красовський. Вказані дані взяті із фондів Надзвичайної комісії в Державному архіві Хмельницької області. В перший день зими 1921 року в родині Діонісія знову сталося поповнення – народився ще один хло- пчик, якого охрестили Дем’яном. Йдеться про майбутнього героя Другої світової війни і кавалера хрестів Грюнвальда.

Період НЕП (1921 – 1929)

На початку 1920-х років, усвідомлюючи свою непопулярність серед сільського на- селення, більшовицька влада відмовилася від методів насильницького вилучення сільсько- господарської продукції і, щоб заспокоїти населення, перейшла до нової економічної полі- тики (НЕП). У результаті селяни закінчили активний, а здебільшого пасивний супротив «со- вітам» – до кінця 1920-х років встановилося затишшя.

У цей період сім’я Діонісія як ніколи жила в достатку. Родина налагодила успішне господарство, займалася хліборобством і поповнилася новими членами. Як пізніше свід- чили очевидці, саме під час НЕПу в сім’ї Діонісія народилися дві дочки і ще один син. З 1921 до 1927 року Діонісій Степанович разом зі старшим сином Йосипом, як і сотні інших мешканців прикордонних земель, возив на продаж сільськогосподарські товари в Острог. На той час це місто знаходилося за кордоном, у сусідній Польщі. Радянська влада називала такий бізнес контрабандою, оскільки селяни незаконно пересікали лінію розмежування, яка була встановлена за результатами Ризького мирного договору і ділила етнічні українські землі між Польщею та радянською Росією. Наприкінці 1920-х років влада припинила таку незаконну діяльність і остаточно закрила кордон.

У зазначений період Діонісій разом зі старшими синами періодично працював на лі- созаготівлі, додатково заробляючи гроші для потреб великої сім’ї. В густих лісах північ- ніше Борисова завжди бракувало робочої сили, зокрема, лісорубів. Додатково відомо, що на початку 1920-х років Діонісій був сільським виконавцем. На цю посаду призначали ци- вільних осіб від 18 до 50 років терміном на два місяці. До їхніх обов’язків входили: охорона громадського порядку, затримання і конвоювання підозрюваних, виконання обов’язків су- дових приставів.

Приблизно в 1928 році одружився найстарший син Діонісія Степановича – Йосип. Його обраницею стала заможна вдова, яка на шість років була старшою за хлопця і мала четверо дітей від першого шлюбу. Попри те, що Йосип її дуже кохав, Діонісій був катего- рично проти такого шлюбу. Старожили розповідали про один епізод, який промовисто ха- рактеризує Діонісія Степановича, принаймні, свідчить про одну з рис його характеру. Не- задовго до весілля (принаймні, Йосип його планував) молодий чоловік заробив трохи гро- шей на лісозаготівлі і купив собі весільний костюм. Коли батько побачив, на що син потра- тив гроші, ігноруючи батьківську волю, то у гніві схопив сокиру і порубав дорогу покупку. Проте незважаючи та супротив батька і неабиякі пристрасті в родині, Йосип все-таки одру- жився на вдові і пішов в прийми, тобто переселився жити до неї.

У цей же час батьківський дім покидає інший син Діонісія – Мар’ян. Як він писав в автобіографії, пішов з дому «по причине большой семьи». 16-річний хлопець найнявся на лісозаготівлю в місті Славута, де перебував до 1936 року. Можна припустити, що він там же і проживав.

Якщо говорити про матеріальний стан родини до 1929 року, то відомо, що Діонісій утримував і обробляв чотири гектари землі. Також в господарстві було двоє коней, яких використовували для транспортування продукції і під час сільськогосподарських робіт, ро- дина утримувала дві корови, свині і птицю. Відомості про період 1920-х років взяті із слідчих справ.

Далі буде.

Висновки

Під час дослідження життєвого шляху предків намагайтесь використовувати макси- мум різноманітних джерел. Крім традиційних генеалогічних документів (метрики, сповіда- льні відомості (списки парафіян), ревізії), послуговуйтесь також другорядними (опосеред- кованими) архівними матеріалами, а також джерелами т.зв. локальної історії. Дуже важли- вими є бесіди із старожилами, опитування літніх людей, а також опрацювання праць з істо- рії та етнографії регіону, який ви досліджуєте.

Якщо маєте можливість одну і ту ж подію намагайтеся підтвердити з декількох дже- рел, щоб упевнитися в достовірності того чи іншого факту.

Олександр О. Красовський,

директор генеалогічного центру «Sarmata Recro»