Постаті і роди
Дослідження родоводу Любицьких
або як я пішов хибним шляхом
У 2021 році я розпочав дослідження родоводу фотографа Олександра Костянтиновича Любицького (1871 – після 1930). Родина добре знала його біографію, проте про батьків не було жодної інформації. Знали лише, що Олександр ймовірно народився у Києві в православній дворянській родині.
Метричні книги
Роботу розпочав із пошуку запису про народження, водночас зіштовхнувшись з головною проблемою. Річ у тому, що в Києві другої половини ХІХ ст. було 64 православні церкви. За 1871 рік в Центральному державному історичному архіві Києва (ЦДІАК) збереглися метрики з 29 приходів. Оскільки я не знав навіть приблизно, в якому районі проживала родина, довелося поступово опрацьовувати матеріали всіх церков за прізвищем Любицькі.
Робота тривала декілька місяців. Відпрацював 27 справ, які були на той момент доступні, тобто 27 православних приходів. Результат отримав негативний: не знайшов запису про народження Олександра, а також жодної згадки про рід Любицьких.
Шанси на те, що жаданий запис знайдеться в двох метриках, які залишилися, були мізерні. Тим більше не давав спокою той факт, що записи 35 церков взагалі не збереглися. Також усвідомлював, що вказана особа могла народитися поза межами Києва, а 1871 рік міг бути приблизним. Пошуки довелося тимчасово відкласти.
Дворянські документи
Оскільки сім’я походила з дворян (про це свідчили вихідні дані), наступним кроком став пошук дворянських документів Любицьких. Мета – віднайдення безпосередньо матеріалів, де б фігурував Костянтин Любицький, батько об’єкта нашого дослідження, у якого приблизно в 1871 році народився син Олександр.
Ми не знали, дворянами якої губернії були Любицькі, тому документи могли знаходитися в Державному архіві Київської області (якщо йдеться про дворян Київської губернії і Олександр народився в Києві), Державному архіві Харківської області (якщо дворяни Харківської губернії, бо в першій чверті ХХ ст. Олександр проживав саме в Харкові) або в будь-якому іншому архіві (якщо дворяни Любицькі були приписані до якоїсь третьої губернії).
Виходячи із ситуації, розпочав пошук у документах Російського державного історичного архіву Санкт-Петербурга, до яких отримав доступ ще в довоєнний період. Там, як багато хто знає, зберігаються дублікати більшості дворянських справ зі всієї Російської імперії. Йдеться про фонд Герольдії № 1343. Продивившись описи, виявив, що стосовно Любицьких збереглося 9 дворянських справ за різні роки. Один рід був приписаний до Катеринославської губернії, другий – Полтавської, третій – Херсонської, а ще 6 – до Харківської. Київської губернії не було взагалі.
Опрацював всі 9 справ, зробив виписки з ключових документів, зафіксував згадки про Любицьких та позначив їхні родоводи. За результатами роботи виокремив 4 роди, неспоріднені між собою. В одному з них був знайдений Костянтин Костянтинович Любицький. Приблизно в 1871 році в нього народився син Олександр (місце народження не вказане). Інших подібних збігів не знайшов.
Відповідно я висунув припущення, що це і є розшукуваний Олександр Костянтинович. Адже все зійшлося – ПІБ, рік народження, відсутність інших Олександрів!
За дворянськими справами прослідкував родовід цього Олександра до початку ХVІІІ ст. – родоначальником був Роман Любицький, який народився приблизно в 1670 році, служив у війську Шереметьєва і отримав грамоту від Петра І на володіння маєтку з кріпаками. За результатами дослідження я підготував звіт, склав генеалогічне дерево і розписав цей родовід.
Несподіваний поворот
Я зазначав, що не зміг опрацювати 2 з 29 метричних книг Києва. Так ось, нещодавно мені все-таки вдалося їх передивитися – вирішив про всяк випадок глянути перед тим як віддати замовлення. Яке ж було моє здивування, коли в книзі Миколаївського військового собору на Печерську виявив запис про народження 17.09.1871р. у майора 12-гусарського Ахтирського полку Костянтина Федоровича Любицького і його дружини Марії Андріївни сина Олександра.
Так, Олександр справді народився в 1871 році в місті Києві. Але батько його Костянтин Федорович, а не Костянтин Костянтинович… Моя тривала праця виявилася даремною! Відчуття суперечливе. З одного боку прикро, але з іншого – отримав задоволення, досягнувши результату, бо істина таки була встановлена. Ще трішки і я б «здав» замовнику фейковий родовід, сам про це не підозрюючи…
Ще раз – два Олександра Костянтиновича Любицьких і обоє народилися приблизно в 1871 році.
Чим все закінчилося
Викинувши до смітника старий звіт, почав опрацьовувати дворянські справи заново. Мені все-таки вдалося знайти Костянтина Федоровича Любицького, хоча безпосередньо в генеалогічних деревах, які знаходилися в документах, його не було. Він згадувався лише декілька разів у тексті. Про сина Олександра інформації не знайшов. У 1872 році цій родині відмовили в отриманні дворянства з причини недостатності наданих документів, які би підтверджували шляхетське походження. Діловодство було припинене, тобто гіпотетично саме через цю причину новонародженого Олександра не внесли до справи.
Розібравшись та ідентифікувавши Костянтина Федоровича з київської метричної книги і Костянтина Федоровича з дворянської справи Любицьких, я прослідкував його родовід. Новим відкриттям став той факт, що Костянтин Федорович також походив від Романа Любицького, але за іншою гілкою. Розшукуваний Олександр Костянтинович Любицький є п’ятиюрідним онуковим племінником для Олександра Костянтиновича, якого я помилково вважав «нашим».
На світлині ви бачите генеалогічну схему, де відображені дві гілки, починаючи від Романа Любицького і закінчуючи злощасними тезками, котрі ледь не вартували мені втрати репутації. Висновки робіть самі.
А наостанок скажу, що характерна риса професійного генеалога – завжди у всьому сумніватися. Хоча інколи це робити дуже важко.
Олександр О. Красовський,
директор генеалогічного центру Sarmata Recro
Одна думка “Дослідження родоводу Любицьких або як я пішов хибним шляхом”
Потрясающе! Браво! Интересно ещё то, что по ходу дела, вам удалось найти то, Константин Фёдорович был женат на Марии Тон, дочери архитектора Андрея Андреевича Тона, который построил в первой половине XIX века очень много церквей и домов в Харькове.