Герб Сас

На світлинах різні варіації гербу Сас. Ця краса – малюнки ХІХ століття, які зустрічаються у справах про надання/позбавлення дворянства за часів Російської імперії. У даному випадку йдеться про фонди №№ 230 ДАХмО і 481 ЦДІАК.

До гербу Сас або Драґ належала більшість руської (української) шляхти Галичини, а також шляхетські роди Молдови, Угорського королівства, Корони Польської і Великого князівства Литовського. Герб прийшов з Угорщини. Найймовірніше, пов’язаний із лужанами, яких угорські королі в ХІІІ ст. розселили на теренах Мармарошу з метою захисту від татар. З 1359 року їхні нащадки, представники Драґо-Сасів, з’явилися на землях Червоної Русі та мали осади, засновані переважно на волоському праві.

Слід волоського походження гербу зберігся в гербовій легенді (Гербовник Каспера Несецього), яка виводить Сасів від волоського графа Ванчі Волоха (Ванчалуха, Ваньча Волошина), який в ХV ст. отримав від польського короля обширні землеволодіння в околицях Турки. Саме від цього графа пішли роди Яворських, Турецьких та Ільницьких. За однією із версій, Ванчо Волох особисто брав участь у битві під Грюнвальдом 1410 року на боці об’єднаних сил.

Проте походження назви гербу остаточно не з’ясоване. Згідно з однією з версій, ім’я Драґо-Сасів походить від імені воєводи Саса, сина Драґа (Драгоша), намісника короля Угорщини у Молдавії. Семигород, угорська територія, прикордонна з Молдовою, у ті часи була густо заселена «сасами» – саксонськими колоністами. Можливо, слово «сас», яке спочатку було прізвиськом, а згодом стало назвою цілого роду, є відлунням родинних зв’язків волохів із лужицькими поселенцями.

Інша теорія спирається на угорське походження слова «сас» (угорськ. szasz), що в перекладі означає «орел». Румунські філологи виводять слово «сас», як похідну форму від імені Сава. Своєю чергою, drago означає дорогий, любий, безцінний. Польські історики, зокрема Виростек, чітко розрізняли назву гербу Сас і роду Драго-Сасів. Герб Сас серед науковців має і інші синонімічні назви – Драгфі в Угорщині, Драгошешти в Молдавії, Драг в Україні. І хоча корінний рід походить від давніх сасів, все ж таки за ним вкорінилась назва Драго-Сас після 1391 року, яка розшифровується як Драг син Саса, за його лицарські заслуги і вклад в захист Константинополя та віри східного обряду, що де-юре стало початком створення ряду помісних православних церков в Карпатах.

Українці гербу Сас започаткували православні церкви в Закарпатті, Валахії, Трансільванії (тепер Румунія), Молдавії Буковині, Покутті, Галичині. Зокрема, у Грамоті 1391 року Вселенського Патріарха Антонія IV виданій воєводі Драгу з замку Нелаб йшлося, серед іншого, і про право призначати Галицьких Митрополитів. Проти цього права ще довго боролись польські королі. Лицарі роду Драг-Сас виділялись тим, що будували, окрім фортець, добре укріплені кам’яні православні монастирі на своїх землях і навіть перші на Святій горі Афон, де зберігаються 5 тон досі не вивчених їх документів, написаних староукраїнською мовою.

Угорське походження назви пов’язують з історією міграцій волохів, за візантійською термінологією угро-влахів та русо-влахів. В Угорщині таким самим гербом від XV століття користується православна україномовна родина Dragffy з замку Нелаб, що мало би підтверджувати угорське походження гербу.

Символіка на гербі:

півмісяць – походить від сарацинів, від яких його перейняли хрестоносці (вживали як символ надії, слави). Є також символом віри, вірності, успіху, сімейного щастя. У магічних обрядах символізує таємницю або срібло;

зірка – зазвичай свідчить про прагнення до мети (згідно з засадою Per aspera ad astram). Є атрибутом волі, натхнення, амбітної мети. Шестикутна зірка означає високі вчинки, надійного провідника;

стріла – можливо, походить з часів хрестових походів. Може означати когось, хто без вагання взяв участь у битві без огляду на те, якою буде її фінал, а також вміння бути напоготові, швидкість;

блакитний колір — символізує вірність, остійність, чуйність, патріотизм, побожність, довіру.