Хрест над могилою самогубця

(церковне розслідування 1852 року)

Під час генеалогічного пошуку, переглядаючи численні матеріали духовних консисторій ХІХ ст., відразу впадає у вічі домінантна роль Російської православної церкви, яка жорстко слідкувала за дотриманням християнських канонів, незважаючи на обставини і персоналії. Водночас РПЦ не тільки опікувалася своєю паствою, а й виконувала роль такого собі жандарма, жорсткого й ревного захисника російського православ’я, присікаючи будь-які натяки на зневагу до своїх інститутів та символів віри, особливо з боку представників нацменшин або інших конфесій.

Показовою є справа щодо встановлення хреста в селі Пирогів Ямпільського повіту. 9 червня 1852 року приходський священник вказаного населеного пункту Симеон Дитинковський проявив надмірну пильність і написав «всенижайший» рапорт на ім’я єпископа Подільського і Брацлавського Євсевія. У листі він повідомив, що колишній поміщик Пирогова граф Ледуховський[1] (вочевидь, католик) встановив хрест на могилі самогубця, який був його лакеєм. Водночас батюшка попросив у єпископа поради: як далі бути і що робити з цим неподобством, тим самим засвідчивши свою беззаперечну відданість.

Євсевій передусім дав вказівку з’ясувати обставини справи. На виконання цієї резолюції благочинний священник Федір Гриєльський доповів, що історія з хрестом, який встановлений на відстані приблизно двох верств від Пирогова, налічує декілька десятиліть. Приблизно 30 років тому (20-ті роки ХІХ ст.) лакей графа Ледуховського, прізвище якого було Гаєвський, посварившись з дружиною, наклав на себе руки – повісився. Його зарили (без проведення відповідного обряду) біля дороги, яка йшла з Пирогова до містечка Красне. Якого віросповідання був грішник, ніхто вже не пам’ятав. Через декілька років на цьому місці поміщик нібито встановив хрест (хоча ніхто із селян не міг цього підтвердити достеменно), причому це місце освятили священники із сусідніх сіл і навіть ксьондз із Краснянського костьолу. Крім того, серед місцевих жителів побутувала думка, що Гаєвського невдовзі відкопали і зарили в іншому місці.

Рішення консисторії не забарилося. Зваживши всі обставини цієї делікатної справи, там постановили: «дабы не подать повода для дурных толков подобно священнику Дытынковскому оставить крест на том месте впредь до разрушения оного и чтобы не било дозволено ставить новый крест на том месте». На думку церковного начальства, хрест був поставлений на роздоріжжі, а не безпосередньо над могилою самогубця, причому через деякий час після трагедії. За результатами цього рішення благочинному надійшов спеціальний указ під грифом таємно з детальними інструкціями. В Росії, зазвичай, так – засекретили, «кабы чего не вышло»…

На світлинах: «всенижайший» рапорт Дитинковського і хрест, зображенний благочинним священником Гриєльським.

Я. С.

[1] Можливо, йдеться про Ігнація Гілярія Ледуховського, бригадного генерала, який брав участь в Листопадовому повстанні.