Хто вимагав гроші у Березовського?

Як виглядало вимагання у ХІХ столітті? 11 травня 1851 року касиру Тульчинецького маєтку (м. Тульчин на Поділлі) громадянину[1] Березовському підкинули листа, в якому від нього вимагали 600 рублів сріблом – страшні гроші на той час. У разі відмови зловмисники пригрозили порішити касира і все його сімейство.

За справу взялися слідчі Брацлавського повітового суду. Вони насамперед опитали Березовського і членів його родини, а також виявили, що почерк у листі схожий на письмо управителя Тульчинського маєтку Казимира Квятковського. Останній відразу потрапив під підозру. У вказаної особи провели обшук. Жодних доказів причетності Березовського до вимагання не знайшли, але під час трусу виявили «бумаги развратного содержания». А оскільки пан Казимир навчав місцевих дітей, то цей факт набув розголосу і підставою для ще одного слідства. Що конкретно було в тих паперах, у матеріалах не вказано.

А у справі про вимагання, авторів листа так і не знайшли. 15 червня 1854 року Подільська палата карного суду ухвалила рішення «обнаружение виновного предоставить времени». Тобто справу закрили до з’ясування якихось додаткових обставин злочину.

(ДАХмО, ф.197, оп. 1, спр. 2028)

Я. С.

[1] Йдеться про стан. До громадян належали декласовані нащадки шляхти, які не змогли отримати дворянство від російської влади. Аналогічну суспільну нішу займали однодворці. Але останні проживали в селах, а громадяни у містах і містечках.