Кондуктор-ґвалтівник станції Жмеринка (справа судового слідчого Штенгера)

22 травня 1885 року до судового слідчого 1-ї дільниці Проскурівського повіту Подільської губернії Штенгера завітала мешканка містечка Чорний Острів Петронеля Галузинська. 50-річна міщанка офіційно заявила про зґвалтування її дочки. За словами матері, це сталося у вагоні потяга, який їхав від станції Вовковинці до Чорного Острова. Кондуктор Павло Бицков нібито скористався тією обставиною, що Юстина залишилася у вагоні одна (всі пасажири вийшли на станції Проскурів), накинувся на неї і двічі зґвалтував. Дівчина кричала, благала зловмисника не чіпати її, але ніхто не почув її страждань. Коли Юстина приїхала додому, то відразу розповіла все матері. Коли Петронеля звернулася до адвоката, той порадив залагодити проблему «по-людськи». У результаті Бицков виписав вексель на 50 рублів, обіцяючи поступово сплатити вказану суму і таким чином відкупитися від Галузинських. Така була версія подій в інтерпретації потерпілої сторони.

На підставі почутого від заявниці Штенгер постановив: «Означенное заявление принять к производству следствия и завести из него дело». Вже в рамках справи слідчий ретельно допитав Петронелю і Юстину, а лише потім – підозрюваного Павла Бицкова. Свідчення «ґвалтівника» передбачено відрязнялися від почутого з уст Галузинських і були підкріплені такими фактами, які відразу ставили під сумнів покази Петронелі і Юстини. За словами 26-річного кондуктора станції Жмеринка, в 1884 році він познайомився з Михайлом Галузинським. Батько дівчини нібито запропонував молодому чоловікові одружитися на його дочці, пообіцявши віддати молодятам чималий шмат землі. Павло був не проти такої партії, але висунув умову – спочатку побачити наречену. Коли Бицков познайомився з Юстиною, то категорично відмовився від одруження, бо дівчина виявилася сліпою на одне око і відверто потворною.

Після демаршу потенційного зятя, Галузинські застосували план «Б», вигадавши історію про зґвалтування. Вони шантажували молодого кондуктора, лякаючи судом, і врешті-решт домоглися від нього фінансової компенсації у розмірі 50 рублів сріблом. Проте і тут план не спрацював. Для Бицкова то були неабиякі гроші, і він погодився виплачувати обіцяне частинами. Коли виплатив 20 рублів, його фінансові можливості вичерпалися, і Галузинські звернулися до суду, щоб остаточно налякати хлопця. Однак вони не врахували багато дрібниць, які стануть відомими слідству і зіграють не на їхню користь. Наприклад, легенда про пустий вагон, де нібито сталося зґвалтування, не витримувала критики, бо місця 3 класу на той час завжди були вщерть заповнені. І головне: Павло перестрахувався, передбачаючи подальший шантаж. Коли він виписував вексель на 50 рублів, то відібрав у Юстини розписку (на світлині), в якій вона відмовлялася від своїх звинувачень у зґвалтуванні, називаючи їх видумкою.

На довершення розслідування Штенгер ініціював медичний огляд «потерпілої». Процедура була проведена за участю двох жінок-понятих повітовим лікарем Волошиновим. Щоб не вдаватися у фізіологічні подробиці наведемо лише цитату із висновку: «… потеря девственности этой мещанки последовала около полугода времени тому назад и совокупление совершала она не один раз». На підставі аналізу всієї здобутої інформації слідчий не знайшов підстав для притягнення Бицкова до відповідальності і скерував справу до суду для припинення дізнання. 6 вересня 1885 року Кам’янець-Подільський окружний суд ухвалив рішення «настоящее дело за недостаточностью улик производством прекратить».

Як бачимо, сімейне шахрайство мало лише мінімальний успіх – 20 рублів, які зміг виплатити жмеринський кондуктор. Яка подальша доля персонажів цієї історії, архівна справа замовчує…

(ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 1439)

Я. С.