Крачковецька «Кайдашева сім’я»

Надзвичайна подія сталася взимку 1897 року в присілку Крачки Проскурівського повіту Подільської губернії. Місцевий господар, відставний унтерофіцер Мелетій Терлецький повідомив поліцейському уряднику Ярошу про отруєння його родини. На переконання потерпілого, злочин скоїла Теофіля, дружина його рідного брата Григорія. Вона нібито підкинула трунок у тісто, яке стояло в сінях. Річ у тому, що брати жили в одній хаті, і спільні сіни відігравали роль такої собі нейтральної території. З того тіста Марія, дружина Мелетія, спекла житнього хліба, скуштувавши якого подружжя і їхні неповнолітні діти Йосип та Олександр відчули різкий біль у шлунку. Майже добу всі члени сім’ї нездужали, а коли наступного ранку знову поснідали тим хлібом, хвороба повернулася. Стало зрозуміло, що їжа отруєна, а підсипати трунок могли тільки сусіди, коли тісто без нагляду сходило в сінях. Підтвердила здогадки Домнікія, дружина ще одного брата Терлецьких – Семена, вже покійного. Вона нібито чула, як Теофіля погрожувала Мелетію і його рідним, мовляв, зробить так, що вони «протягнуть ноги»^[1].

Як з’ясувалося під час слідства, родини давно конфліктували, про що знало все село. Брати і їхні дружини, проживаючи разом, щодня сварилися, а подекуди навіть доходило до бійок. Головна причина розбрату – Григорій і Мелетій не могли поділити землю і батьківську хату. Зрештою вони звернутися до суду, який в 1896 році, тобто приблизно за рік до інциденту з отруєнням, ухвалив рішення на користь Мелетія. Тоді родина Григорія попросилася до Домнікії і переселилася в другу половину хати, де жила вдова^[2].

Дізнання проводив судовий слідчий Комаров. Він допитав всіх фігурантів справи і багатьох місцевих мешканців. Теофіля Терлецька заперечила свою причетність до отруєння, хоча факт нездужання родичів їй був відомий. Домнікія Терлецька заявила, що не знала про погрози Теофілі і тим більше нікому про таке не розповідала. Вдова лише чула розмову братової зі своїм сином Іваном, під час якої мати висловила сподівання про невідворотність покарання сім’ї Мелетія, але лише уповаючи на Божу справедливість. Відставний унтерофіцер додатково повідомив слідству, що напередодні отруєння Теофіля відвідала Чорний Острів, де на базарі могла придбати трунок. Юлія Білінська, рідна сестра Марії, лише підтвердила факт хвороби родини, а соцький Іван Комарницький наголосив на тому, що брати постійно сварилися. Аналогічні свідчення дали ще декілька місцевих мешканців, котрі знали про конфлікт у родині Терлецьких, але нічого не могли сказати з приводу отруєння^[3].

Проте найцікавішою обставиною слідства стала експертиза житнього хліба. «В хлебе содержится примесь ядовитого тяжелого метала – мышьяка, а также спорыньи», – написав у висновку лікар Фелікс Михальський. Аналіз речовини зробили в санітарно-аналітичній лабораторії при Кам’янець-Подільській безоплатній лікарні імператорського людинолюбного товариства. Ініціював таку процедуру поліцейський урядник Ярош на прохання Мелетія Терлецького^[4]. За результатами цієї експертизи мало виникнути логічне питання: якщо «спорынья»^[5], тобто паразитичний грибок, міг потрапити в продукт природнім шляхом, то як пояснити наявність в ньому миш’яку?

Як не дивно, але для слідства ця обставина виявилася другорядною, бо Комаров не знайшов жодних доказів, які б доводили причетність Теофілі, Григорія або інших осіб до отруєння родини Терлецьких. У своєму висновку від 25 червня 1897 року слідчий написав, що підстав для притягнення подружжя до кримінальної відповідальності недостатньо. 9 липня Кам’янець-Подільський окружний суд погодився з висновком слідчого і ухвалив рішення справу закрити^[6]. Вочевидь, влада крізь пальці дивилася на побутові конфлікти. Нема прямих доказів чиєїсь вини, ніхто не помер – і добре, бо таких «кайдашевих сімей» не бракувало в кожному селі.

Як склалася подальша доля Терлецьких – невідомо. Либонь, припинити чвари вдалося Івану, сину Григорія. За свідченнями очевидців, парубок пообіцяв матері тяжко працювати, щоб на зароблені гроші побудувати хату та забрати туди батьків. Зважаючи на рішення суду, головне питання цієї детективної історії залишилося відкритим: сім’ю Мелетія навмисно отруїли чи сталася прикра випадковість? А якщо йдеться про злочин, то хто підкинув миш’як? Можливо, на схилку літ Теофіля Терлецька розповіла правду про цю історію, скажімо, внукам чи правнукам. Або, найвірогідніше, забрала з собою в могилу таємницю отруєння дівера та його рідних як і інші секрети крачковецької гілки славетного роду Терлецьких^[7].

Ярослав Сумишин

^[1] ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 5190, арк. 10-11.

^[2] Там само, арк. 21-22.

^[3] Там само, арк. 23зв.-24.

^[4] Там само, арк. 31-32.

^[5] Українською мовою – ріжки пурпурові. Паразитичний гриб класу сумчастих, що пошкоджує зав’язь понад ста культурних і дикорослих злаків. Паразитують здебільшого на житі.

^[6] ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 5190, арк. 35-43.

^[7] Терлецькі – стародавній шляхетський рід руського походження гербу Сас. Родинне гніздо знаходилося в с. Терло Перемишлянської землі (нині – село з однойменною назвою в Самбірському районі Львівської області). 28 квітня 1415 року король Владислав Ягайло підтвердив права священника Михайла на село Терло. Ймовірно, йдеться про найстарішого представника роду Терлецьких.