Мертве немовля обабіч дороги

Нині побутує стереотип, що наші предки вирізнялися особливою набожністю, а тому суворо дотримувалися Божих заповідей, зокрема і дошлюбні любощі були для них абсолютним табу. Проте архівні матеріали свідчать, що попри достатньо високу моральність, дошлюбні інтимні стосунки, скажемо так, мали місце. Наприклад, з метричних записів довідуємося, що ледь не в кожному селі була своя покритка. А, скажімо, в судових справах знаходимо інформацію про трупи новонароджених немовлят, яких регулярно знаходили люди.

За кожним таким фактом відкривалося дізнання. Наприклад, в березні 1886 року обабіч дороги, яка вела з містечка Чорного Острова до села Грузевиці (Подільська губернія), знайшли тільце новонародженої дівчинки. Поліцейський урядник Ярош відразу прибув на місце і опитав свідків. Труп знайшли мешканці присілка Мартинівка Іван Тарошевський і Марія Стрілецька, дружина старшого робітника на залізниці. Результати попереднього слідства Ярош доповів приставу 4-го стану, а той судовому слідчому 2-ї дільниці Проскурівського повіту Козлову, який 29 березня «постановил означенную переписку принять к производству и завести из нее дело».

Невдовзі слідчий разом з повітовим лікарем Волошиновим виїхали на місце події. Все зробили згідно з процедурою – тіло оглянули і провели розтин у присутності понятих, мешканців Чорного-Острова Андрія Ящука, Каспра Струтинського, Сави Рябого і сільського старости Феодосія Павлищука[1]. У результаті лікар прийшов до висновку, що дитина народилася живою, доношеною і сповна розвиненою, тобто здатною до неутробного життя. Померла дівчинка від крововиливу в мозок, що стало наслідком забою в тім’я якимось тупим предметом – деревом або камінням. Іншими словами – дитину вдарили і вона померла. Смерть настала, очевидно, невдовзі після народження.

Після цього розслідування загальмувалося і 3 жовтня 1886 року Кам’янець-Подільський окружний суд ухвалив рішення «в виду необнаружения виновных дело производством прекратить».

Щороку лише в межах Подільської губернії таких справ були десятки…

(ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 1755)

 Я. С.

[1] У цьому та інших матеріалах ми умисно прописуємо установчі дані осіб, які фігурують в архівних справах, розглядаючи таку інформацію як додаткове генеалогічне джерело.