Перша світова війна: шпигуни в прикордонні

Шпигуноманія – атрибут будь-якої війни. Не стала винятком і Перша світова. Потрапила до рук справа фонду Подільського жандармського управління ЦДІАК про звинувачення підданого Австро-Угорщини Болеслава Петровича Микицького в політичній неблагонадійності. Станом на 1915 рік він більше п’яти років проживав у селі Водички Проскурівського повіту Подільської губернії, звідки походить батьківська гілка мого родоводу.

А все розпочалося зі скарги приходського священника Олександра Леонтовича. Батюшка написав листа приставу 4-го стану Проскурівського повіту. Леонтович повідомив про дивну і підозрілу поведінку поміщицького лакея Микицького, котрий дозволив собі «выражения противуправительственного характера». Так ось, під час збирання пожертв для російських поранених солдатів, отець Олександр запитав Микицького, чи отримав той російське підданство (Болеслав нібито подав відповідне «прошеніє»), на що лакей відповів неоднозначно, мовляв і прийняв, і не прийняв, а в майбутньому можливо змінить своє рішення. Присутнім при цій розмові був церковний староста Ілля Степанович Огородник, який згодом підтвердив слова священника.

Враховуючи політичне забарвлення, поліція передала справу в Подільське жандармське управління. 23 квітня 1915 року жандарми розпочали перевірку. Під час допиту Микицький наполягав, що Леонтович перекрутив його фразу, а він лише повідомив священнику про невирішення його питання, принаймні на той момент. Водночас Болеслав позитивно характеризувався мешканцями Водичок, ніколи не вів бесіди на політичні теми, нікуди не виїздив протягом останніх років, до нього ніхто не приїжджав.

Дізнання проводив помічник начальника жандармського управління, котрий очолював відділення в м. Гусятин, ротмістр Злобін. У своїй доповідній записці на ім’я начальника управління він наголосив, що священник Леонтович перебував у конфлікті з поміщиком Болеславом Залеським, а тому міг написати скаргу, щоб напакостити землевласнику.

Невдовзі начальник Подільського жандармського управління полковник Переверзєв підписав постанову, в якій йшлося про те, що «Болеслав Микицкий не уличается в политической неблагонадежности – переписку о Болеславе Микицком прекратить без всяких для него последствий». Згідно з тодішньою правовою процедурою, справу закрив аж головний начальник Київського військового округу, оскільки події відбувалися у прикордонному регіоні, де діяв воєнний стан. А справу пересилали на затвердження через цивільного губернатора.

Ось такі були задіяні сили і засоби заради перевірки, очевидно, безневинних слів поміщицького лакея.

(ЦДІАК, ф. 301, оп. 1, спр. 1824)

Я. С.