Підступні євреї Гримберги і розпусник-бісексуал Єзерський

(консисторська справа 50-х р. ХІХ ст.)

Приходський священник с. Мовчани Ямпільського повіту Олександр Городецький поскаржився єпископу Подільському і Брацлавському Євсевію на євреїв, які проживали в селі і мали там своє виробництво. За словами батюшки, житель Бессарабської області, землевласник Волько Хаймович Гримберг разом зі своїм братом Лейбою всіляко дурили селян та знущалися над ними. Зокрема, заставляли в неділю та святкові дні працювати на своєму зоводі з погашення вапна, продавали горілку ще до закінчення богослужінь і розраховувалися оковитою зі своїми робітниками, «что склоняет их пьянству, воровству и распутству». Отець Олександр уклінно попросив єпископа втрутитися у ситуацію, щоб видворити євреїв із села.

Події відбувалися в 1852 році. Але рапорт Городецького чомусь не був розглянутий, принаймні, про це немає документальних згадок. Лише в 1857 році, коли священник поцікавився в Подільській духовній консисторії, яка доля його «прошения», відбулося реагування з боку церковного начальства. Врешті-решт духовенство поінформувало про шкідливу діяльність мовчанівських євреїв цивільного губернатора.

29 липня 1859 року Городецький написав ще один рапорт до єпископа, в якому зазначив, що ситуація не змінилася, а євреїв всіляко покривають ямпільський справник Кушина і пристав 2-го стану Ямпільського повіту Петровський. Крім того, батюшка повідомив про антиправославну і злочинну діяльність настоятеля Мовчанівського костьолу Яна Тромщинського. Ксьондз нібито живе «блудной жизнью» з колишньою черницею. Причому в них народжувалися діти, але невідомо куди зникали. Водночас отець Ян розповсюджував чутки про те, що імператриця Олександра Федорівна прийняла католицизм, а Папа Пій скоро об’єднає все християнство під своїм керівництвом. Ба більше, ксьондз, на думку Городецького, мав православну прислугу, намовляв цих людей їсти м’ясо в піст, мав підозрілі зв’язки з місцевими поміщиками, а в підвалі переховував гроші і порох для майбутнього повстання. Місцеві землевласники, за словами батюшки, всіляко покривали Тромщинського, особливо поміщик с. Березівки Єзерський. Останній взагалі пустився берега, бо «по пристрастному худому поведению, хотя и был под судом, допускается к жестокому наказанию своих крестьян, принуждает крестьян мужей к блудодеянию с ним против естества, а женщин их к прелюбодеянию с ним».

Консисторія не могла проігнорувати такі звинувачення і дала вказівку благочинному священнику Федору Грієльському перевірити інформацію, дослівно – «провести секретное дознание».

Благочинний доповів аж 22 січня 1859 року. Про євреїв інформація підтвердилася, стосовно поміщика Єзерського теж, бо про його «злодеяния» вже доповідалося повітовому предводителю дворянства Щенявському. Натомість все, що стосувалося ксьондза Тромщинського, виглядало повною дурнею. Йшлося винятково про чутки, які не мали підтвердження. Тому консисторія прийняла рішення поінформувати цивільного губернатора лише щодо діяльності євреїв на поміщика Єзерського.

У червні 1860 року начальник губернії написав лист єпископу, в якому повідомив, що євреї Волько і Лейба Гринберги «удалены на место приписки в Бессарабскую область». Як виявилося, цивільний губернатор дав відповідну вказівку Ямпільському земському справнику ще влітку 1858 року, але той її не виконав. Вочевидь, саме про нього писав Городецький, коли говорив про покривання євреїв з боку посадовців. У результаті чиновник отримав стягнення від губернатора – суворе зауваження. Яка подальша доля розпусника нетрадиційної сексуальної орієнтації, у справі не сказано…

На головному зображенні – єпископ Євсевій

Я. С.