Шахрайство Павловського

14 листопада 1913 року судовий слідчий І-ї дільниці Проскурівського повіту Кам’янець-Подільського окружного суду порушив кримінальну справу за звинуваченням мешканця присілка Мартинівка Людвіга Йосиповича Павловського. На вказану особу поскаржилися жителі того ж населеного пункту, зокрема, Іван Антонович Загурський і Марія Францівна Дембіцька, які звинуватили підозрюваного в шахрайстві. Заявники засвідчили, що, нотаріально оформлюючи документ про купівлю в них землі, Людвіг Павловський вмовив їх прописати в купчій пункт про те, що всі гроші – 4 тис. рублів він вже сплатив. Покупець нібито божився відразу розрахуватися після оформлення документу, але досі гроші не віддав. Більше того, Загурський і Дембіцька поскаржилися, що сума, яка вказана в документі, занижена, знову ж таки на прохання Павловського.

Це вже був другий позов до суду. Перший, в якому Загурський і Дембіцька вимагали сплати грошей за свою землю, вони програли, бо згідно з купчою розрахунок відбувся. Тепер позивачі вимагали покарати Павловського за шахрайство. Численні свідки, мешканці присілка Мартинівка, зокрема, Іван та Антон Павловські, Йосип Ручковський, Людвіг Куровський, Іван Тарашевський і Петро Предриховський підтвердили, що заявники справді продали Людвігу Павловському 8 десятин землі, але ціни, термінів сплати та інших деталей вони не знають. Допитаний нотаріус Мандельштам підтвердив, що угода справді укладалася в його конторі, але про реальні грошові розрахунки сторін він нічого не знає.

Натомість сам обвинувачений твердив, що частину суми вже виплатив. Решту коштів не віддає, бо колишні господарі землі не допускають його до наділу. Маклер з продажу землі Мошко Хаїмів Жеребкер частково підтвердив слова Павловського. Але свідок наголосив, що Людвіг сплатив лише 527 рублів викупних платежів, а від виплати решти ухиляється.

Чим закінчилася ця історія – достеменно невідомо. В архівних матеріалах є лише супровідний лист товариша прокурора Кам’янець-Подільського окружного суду від січня 1914 року на адресу прокурора цієї ж установи, в якій рекомендується справу закрити «за недостаточностью улик». Очевидно, таке рішення було ухвалене, і хитрий Павловський придбав за безцінь чималий шмат землі, безкарно обдуривши односельчан.