Шляхта на Поділлі: Карпінські

У матеріалі «Шляхетні посполиті» я зупинявся на темі економічної декласації шляхти, коли маргіналізовані гілки і представники тих чи інших шляхетських родів позбавлялися привілеїв, переходячи до податкових станів, при цьому нерідко втрачаючи свої шляхетські прізвища.

Детально проаналізувавши метрики унійного періоду ХVІІІ століття, зокрема, записи Різдво-Богородицької церкви с. Водички Летичівського повіту Подільського воєводства, звідки походять мої предки по батьківській лінії, мені вдалося встановити декілька таких фамілій у своєму родоводі. Про Совінських я писав у матеріалі «Хто ж ви, мої Совінські?». Цього разу мова піде про Карпінських.

Родоначальником цього роду був Ян вель Януш з Ковалів, який оселився на півночі Мазовії і в 1461 році отримав від князя Конрада III згоду на купівлю села Карпін, а в 1463 році – десяти земельних угідь з лісом і луками, що прилягали до села. Там Ян заснував поселення, яке назвав Кораб на честь свого гербу. Між 1490 і 1495 роками він придбав село Троянув біля Цехановця, але основним місцем його мешкання був Карпін. Він так і записував себе – Ян вель Януш з Карпіна або Коваль Карпінський.

Рід Карпінських належав до племені Радліць, яке в епоху П’ястів, приблизно в ХІІІ столітті, успадкувало численні маєтки в Серадському воєводстві, а в ХІV і ХV століттях рід поділився на декілька родин: Карпінських, Ковальських, Лабенцьких, Ляських і Островських. Численні їхні гілки оселилися у Великій Польщі, Литві та Червоній Русі, тобто Галичині. Гасло родини: «На більшу славу Божу».

Та повернемося до Водичок. Мій пра(5)дід Яків у молодому віці неодноразово фігурує в унійних метриках села винятково як Карпінський. Перший запис датований 24 вересням 1789 року. Тоді Яцко Карпінський одружився з Анною, вихованкою Степана Іванчишиного.

На початку ХІХ століття він вже записаний Гуменним. Йдеться, без сумніву, про одну і ту ж людину, сходиться ім’я та по-батькові дружини, а також імена і роки народження всіх дітей у більш пізніх документах. Очевидно, Яцко отримав, скажемо так, нову посаду при панській економії, і в селі його почали називати на новий лад, враховуючи поважний статус.

У сповідальних відомостях за 1827 рік він вже фігурує як Яків Рибак, очевидно доглядав панські ставки. Під цим же назвиськом він помирає 1 січня 1837 року у віці 75 років. Сини Яцка позначені в сповідальних розписах 1827 року як Тимофій Лучок та Іван Рибак. Що характерно, всі нащадки Яцка Карпінського, починаючи приблизно із середини ХІХ століття, називалися Степановичами на честь його батька Стефана. Їхні нащадки досі носять це прізвище.

На жаль, інформації про Стефана я не знайшов. Звідки у Водичках взялися Карпінські, коли туди переселилися – невідомо. Проте Яцка економія цінувала, він був поважною як для окремо взятого села людиною, мав відповідальні обов’язки. Йдеться про поширену на той час практику, коли землевласники наближували до себе представників декласованої шляхти, які попри бідність і де-юре посполитий статус, вважалися своїми. Маргіналізовані нащадки шляхетських родів були оґродниками, кухарями, мельниками, ставничими, гуменними, тобто – кваліфікованими робітниками на відповідальних роботах у панських маєтках.

Щоб довідатися більше про Карпінських, які проживали на Поділлі, я звернувся в Державний архів Хмельницької області. У фонді №230 Подільського дворянського депутатського зібрання зберігається 6 справ стосовно різних представників цього роду, які клопоталися на отримання дворянства від російської влади.

«Популяції» Карпінських були у Літинському (сс. Томашпіль, Дашківці), Брацлавському (сс. Михайлівка, Ковалівка), Вінницькому, Могилівському (сс. Громівка, Конатківці), Ушицькому (сс. Нестерівці, Божиківці, Тарасівка), Ольгопільському (с.Павлівка) повітах і м. Кам’янець-Подільський. Частина Карпінських належала до чиншової шляхти. Такі родини часто змінювали місце проживання. Наприклад, Лаврентій Іванович Карпінський в 30-х роках ХІХ століття мешкав у Новоград-Волинському повіті Волинської губернії, хоча його батько Іван та інші представники родини отримували дворянство, проживаючи в с. Томашпіль Літинського повіту. До речі, в 1837 році цю гілку виключили із привілейованого стану, бо її представники не надали в герольдію необхідні документи.

В 1842 році виключили з дворянства ще одну родину Карпінських, яка проживала у Вінницькому повіті. Проте результати розгляду справи надіслали вже в Уманський повіт Київської губернії, куди ця сім’я переселилася. Ще один приклад міграції сімей чиншовиків. Брати Яків і Еразм Михайловичі Карпінські були хрещені в уніатській церкві села Громівка Могилівського повіту, натомість первісток Якова – Юхим вже народився в с. Конатківці того ж повіту, а інші його діти (Наум, Онисим, Яків та Ігнатій) побачили світ у с. Павлівка Ольгопільського повіту і с. Ковалівка Брацлавського повіту.

Цікавий факт, який наочно засвідчує як шляхта втрачала свої прізвища. Зокрема, у Григорія Йосиповича Карпінського, котрий перебував на службі в Кам’янець-Подільському земському суді, виникли проблеми з метрикою про народження. Річ у тому, що в записах церкви с. Михайлівка Брацлавського повіту він та його брати Іван, Петро і Тимофій були записані як Муровані (!). А причина – банальна. Їхній батько Йосип був дяком, а дядьки – мулярами. Останні працювали на місцевого землевласника, мурували йому господарські споруди, тому всю родину почали називати за родом діяльності, що навіть позначилося на метричних записах. Правда, Григорію Йосиповичу Карпінському вже ж таки вдалося довести свою приналежність до привілейованого стану: він підтвердив дворянство в 1838 і 1848 роках.

Тепер, що стосується більш давніх фактів, які представляють особливий інтерес через призму пошуку саме моєї гілки Карпінських. Прадід вказаного Григорія на ім’я Ян разом із своїм батьком Антонієм (Григорія – прапрадід) в 1721 році придбали у Василя Мочульського частину села Качківка. Проте в 1777 році сини Івана (Григорій, Матвій, Гаврило, Михайло) продали маєток Михайлу Карському. Ця гілка Карпінських походила із Дрогицької і Жидачівської землі. Згідно із випискою Жидачівського земського суду 1762 року родина мала власність ще у селі Пршекопи (?), а Антоній Карпінський був «трибуном Дрогицьким», про що йдеться в матеріалах місцевого земського суду.

Дід згаданого Якова Михайловича Карпінського на ім’я Ян у 1730 році купив у дідича Антонія Годлевського частину поселення Пржедбоже (ймовірно, нинішній Пшедбуж Лодського воєводства – авт.), разом із селянами, зрозуміло. У 1770 році Михайло син Яна і батько Якова продав маєток Адальберту Рогалинському.

І ще один факт. У 1786 році Міхал син Станіслава продав частину свого села Гелбичини (?) Антону Бобровицькому за 1500 злотих. А в 1789 році король Польщі Станіслав-Август дав Міхалу Карпінському звання хорунжого кавалерії. Вказана родина, проживаючи в  с. Дашківці Літинського повіту, отримала російське дворянство в 1802 році. Але в 1842 році їхня справа була переглянута і їх виключили.

А дехто з Карпінських позбувся дворянства через доволі екстремальну причину. Так, Федір Іванович Карпінський був позбавлений привілейованого статусу через… крадіжку коней у священника Марка Полтичевського в 1850 році. Федора схопили і віддали до війська. Відомо, що він служив у Катеринославському батальйоні внутрішньої варти. Що цікаво, з дворянства виключили і його батька, хоча з матеріалів справи незрозуміло, з якої саме причини.

Ось такі цікаві факти вдалося подибати в справах Подільського дворянського депутатського зібрання. І хто зна, можливо, якась із цих родин має безпосереднє відношення до моїх Карпінських, а не є зовсім іншою гілкою, яка теж веде свій рід від Яна вель Януша з Ковалів Карпінського.

(ДАХмО: ф.230, оп. 1, спр. 3282, 3346, 3439, 3604, 3659, 3724; ф. 315, оп. 1, спр. 7300. ЦДІАК, ф. 224, оп. 1, спр. 141)

Ярослав Сумишин