Шлюбний обшук як рідкісне генеалогічне джерело

Дослідники зі стежем знають, що, крім метрик про шлюб, церковний причет Російської православної церкви вів так звані шлюбні обшуки або передшлюбні свідоцтва. Це письмові акти, документи, в яких записували молодят перед вінчанням насамперед з метою встановлення можливого споріднення між нареченими, а точніше – фіксації відсутності такого зв’язку.

Шлюбні обшуки були запроваджені в Російській імперії у 1765 році. З’явилися на Правобережжі на початку ХІХ ст. Водночас 17 травня 1802 року вийшов указ, який зобов’язав консисторії і духовні правління на місцях видавати в кожний приход книги для ведення шлюбних обшуків. Форма таких записів остаточно сформувалася після указу 1837 року. Ці документи містили таку інформацію про наречених: прізвище, ім’я та по батькові, вік, соціальний стан, чин, місце мешкання, сімейне становище та наявність споріднення.

Шлюбні обшуки підписувалися поручителями, заносилися до шнурових (обшукових) книг та скріплялися печатками духовних консисторій. Під час заповнення цих актів, наречені надавали офіційні документи – метричні виписки, паспорти, послужні списки тощо. Ці документи, зазвичай, зосереджувалися у справах парафіяльних церков під назвою «шлюбні документи», але нерідко підшивалися до обшукових книг.

До наших днів збереглося дуже мало таких документів.

Вашій увазі шлюбний обшук с. Маньківці Літинського повіту Подільської губернії за 1855 – 1866 роки, який вдалося відшукати серед справ Подільської духовної консисторії.

Я. С.