«Статейные списки сосланных в Сибирь»

Так виглядає справа Подільського губернського правління за 1882 рік під назвою  «Статейные списки сосланных в Сибирь». Йдеться про мешканців губернії, які через ту чи іншу провину були відправлені освоювати незалюднені території Російської імперії. На кожного такого неборака в справі відведено лише декілька сторінок, де вказані установчі дані на особу, склад сім’ї, описана провина чи вирок, навіть зазначені прикмети.

Один приклад. В 1881 товариство селян с. Западинці Летичівського повіту на своєму зібранні ухвалило рішення про заслання до Сибіру мешканця цього села Андрія Сидоровича Матвіїва за якесь кримінальне правопорушення (справа підшита таким чином, що неможливо прочитати окремі фрагменти – авт.). Про такий прообраз місцевого самоврядування, коли громади на загальному зібранні вирішували нагальні питання, скажімо, кого віддати в рекрути чи кому їхати на поселення до Сибіру як в даному випадку, ми вже писали в матеріалі «У Сибір на поселення». Згодом рішення западинської громади схвалили в Подільському губернському правлінні. Тобто підстави виселення: «за распоряжением правительства», як записано у справі.

Православний вірянин Андрій Матвіїв був невисокого зросту – 2 аршини і півтора вершки (приблизно 150 см.). Мав чорне волосся і брови (вуса і бакенбарди – відсутні), карі очі, звичайний ніс і рот, крупне підборіддя, чисте обличчя. З особливих прикмет – шрам на шиї від золотухи і шрам внизу підборіддя. Не мав шести корінних зубів, говорив «по малороссийски».

Засланець був одружений з Марією Яківною. Подружжя мало сина Віктора (15 років), дочок Параску (12), Василину (4) і Палажку (4 місяці).

Оскільки етапування до Сибіру відбувалося в січні, Андрію Матвіїву видали армяк (селянський каптан із цупкого сукна – авт.), двоє портів (штани з полотна – авт.), зимову шапку, дві сорочки, одні суконні шаровари, одні рукавиці, дві пари суконних онуч, одну пару каркат (короткі чоботи – авт.) і один мішок. Також у документі записано, що Матвіїв має слідувати до місця призначення в «наручных прутьях».

У «Статейных списках сосланных в Сибирь» більше пів тисячі аркушів, і це матеріали лише за один 1882 рік з однієї «української» губернії! Тепер уявіть масштаби примусового заселяння Сибіру з боку російської влади за рахунок поневолених народів.

Також не забуваймо, що серед примусових переселенців були не лише особи, які звинувачувалися у кримінальних правопорушеннях. Левову частку засланців становили так звані політичні злочинці, люди, котрі в той чи інший спосіб висловлювали невдоволення окупаційною владою чи протидіяли російському самодержавству.

(ДАХмО: ф. 227, оп. 3, спр. 449)

Я. С.