Ярослав Сумишин

У Сибір на поселення

Під час генеалогічного пошуку ми часто зіштовхуємся із незрозумілими для нас фактами, оскільки досконало не знаємо законодавчої бази періоду, який досліджуємо, або інших історичних аспектів. Наприклад, в одній із справ Подільської палати карного суду (далі – Палата) натрапив на інформацію про затримання в Кам’янці-Подільському Йосипа Томашовича Ільницького, який перебував на поселенні в Сибіру і звідти втік. Події відбувалися у вересні 1856 року.

Як з’ясувалося, 34-річний уродженець с. Боришківці Кам’янець-Подільського повіту поїхав на заслання не тому, що скоїв якийсь злочин, і була ухвала суду. Рішення про його примусове переселення прийняло товариство однодворців, до якого належав Йосип. Тоді в Російській імперії функціонував такий прообраз місцевого самоврядування, коли громади на загальному зібранні вирішували нагальні питання, скажімо, кого віддати в рекрути чи кому їхати на поселення до Сибіру як в даному випадку. Можливо, товариство виконувало якусь рознарядку від самодержавної влади, або ухвалило рішення, щоб спекатися проблемного односельця. Як свідчать документальні джерела того часу, громади вдавалися до такої практики, коли хтось з членів товариства, скажімо, звинувачувався в крадіжці чи спробі такого злочину. Тобто людину, провина якої не була доведена, виселяли до Сибіру від гріха подалі.

Затримали Ільницького як підозрілу особу, яка не мала виду на проживання, тобто відповідного документу. До речі, мешкав він у Кам’янці-Подільському під вигаданим іменем і представлявся Іваном Семеновичем Масличенком.

Що цікаво, провели дізнання у найкоротший термін і 10 жовтня 1856 року Палата ухвалила рішення, присудивши Ільницькому рік тюрми за втечу з поселення. Правда, Йосип відразу (автоматично) отримав помилування на честь «Всемилостивейшего манифеста» 1856 року з нагоди коронації Олександра ІІ. Після затвердження судового рішення цивільним губернатором, як того вимагала тодішня процедура, втікача знову відправили на поселення до Сибіру.

Як бачимо, документи сільських, волосних сходів, зібрань товариств містять не лише унікальні списки мешканців, а й іншу важливу інформацію генеалогічного характеру.

(ДАХмО, ф. 197, оп. 1, спр. 572)