«Свыкаясь с обычаями еврейскими…»

15 червня 1867 року міське духовенство Кам’янець-Подільського написало рапорт єпископу Подільському і Брацлавському Леонтію (на світлині), в якому поскаржилося на ситуацію з єврейською прислугою в губернському місті. Зокрема, священники уклінно просили його преосвященство втрутитися у ситуацію, оскільки православні віряни (кучери, двірники, няні, годувальниці тощо), «свыкаясь с обычаями еврейскими, изучают их молитвы, посещают синагоги, носят их священные книги, молятся вместе с ними (євреями – авт.), исполняют шабат и через это посещают церковь только во время пасхальной исповеди, да и то не все». У зв’язку з цим, духовенство просило Леонтія втрутитися у ситуацію і «припинити це зло».

Річ у тому, що згідно із законодавством Російської імперії, євреям заборонялося мати православну челядь, так би мовити, на постійній основі. Допускався лише тимчасовий найм, який широко практикувався.

2 липня 1867 року єпископ написав листа цивільному губернатору Олександру Горемикіну (на світлині), в якому виклав проблемну ситуацію.

Яка була реакція цивільної влади – невідомо. Хоча мало ймовірно, що начальник губернії міг реально вплинути на ситуацію, оскільки вказана тенденція була характерною для всіх регіонів Російської імперії, де мешкали євреї.

(ДАХмО: ф. 315, оп. 1, спр. 1659)

Я. С.