Свято-Воскресенська церква (м. Чорний Острів)

У місті Чорному Острові Летичівського повіту Подільського воєводства в ХVІІІ ст. було три уніатські храми. Про Свято-Преображенську церкву та її парохів ми вже писали (див. нижче). Нині розглянемо віднайдені документи, що стосуються Свято-Воскресенської церкви.

Згідно з інвентарем 1748 року її парафіянами були 23 родини. За словами священника ХІХ ст. Михайла Орловського, храм знаходився на східному боці міста. Коли Російська імперія анексувала Поділля, настоятель Свято-Воскресенської церкви Миколай Дмоховський категорично відмовився переходити до російського православ’я. Така поведінка уніатського священника спонукала дідича Міхала Пшездецького в 1795 році посприяти ліквідації храму, щоб зайвий раз не дратувати окупаційну владу. Принаймні, таке припущення має право на існування. Все церковне начиння, а також церковні землі дісталися Свято-Преображенській церкві.

Миколай Дмоховський перейшов до латинян. Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століть він служив вікарним священником в Чорноострівському костьолі, про що є записи в метричних книгах католицького храму. Перед Миколаєм Дмоховським (а це до 1791 року) парохом Свято-Воскресенської церкви був ієрей Матвій Шостацький, представник ще однієї відомої на Поділлі родини священнослужителів (про цю фамілію є окремий матеріал у рубриці «Статті»).

На світлинах ерекція на використання церковної пасіки, надана князем Міхалом Сервацієм Вишневецьким, і опис ґрунтів Свято-Воскресенської церкви, затверджений графом Антонієм Пшездецьким. Ось, довільний переклад документів:

«Мають всі знати тепер і на майбутнє, що во хвалу Божу біля вівтарів Воскресенської церкви в місті Чорному Острові, з відокремленої пасіки, яка називається церковною братерською, ніколи десятини до двору не брати. Я звільняю від бджільної десятини вказану церковну пасіку. Також дозволяю превелебному отцю жити при цій церкві, на свої потреби ситити мед і курити горілку. Висловлюю свою волю і власноручно підписую в с. Шибена (очевидно йдеться про село, яке нині знаходиться в Хмельницькій області) 1 вересня 1721 року. Князь Міхал Сервацій Корибут Вишневецький».

«…згідно з презентою, наданою Свято-Воскресенській церкві, засвідчую свою волю перед превелебним деканом чорноострівським Яном Стрельбицьким, фабричним писарем Яном Боярським і присяжним Міхалом Яремчуком, що стосується грунтів цієї церкви, які їй належать. Перше орне поле – за током від панської пасіки на днів 12 і до болота, яке назване ставками. Друге – обабіч криниці, яка називається Свяченою, на 12 днів, яке починається вздовж тракту до Бубнівки і закінчується біля берегів ставу Захаровецького. Третє на дні 12 за греблею від межі села Рідкодуби аж до хутора Самборського. На хуторі, який зветься Клучин (?), знаходиться сіножать на 15 косарів, там же знаходиться пасіка і давній ставок, який надаю церкві. Граф Антоній Тадеуш Пшездецький, 1758 рік».

(НМЛ, РКЛ – 693)