Роман Захарченко

Українці в лавах Барської конфедерації?

Думаю, всі погодяться із тим, що образ Барської конфедерації 1768 року в українській історичній традиції віддавна має яскраво антиукраїнські конотації і «українського» в цьому польському державницькому рухові даремно було шукати. Для підтвердження цієї усталеної думки про «рух польської шляхти» достатньо відкрити вікі-статтю чи першу-ліпшу енциклопедичну довідку. Одначе, від певного часу з`явилися окремі сумніви в такому однозначному та спрощеному трактуванні цього явища, бо в ньому брали участь представники, принаймні, української шляхти Правобережжя, зокрема і Галичини, такі як Станіслав Костка Ортинський та інші.

Одне маленьке історичне свідоцтво – невідоме дотепер в нашій історіографії, підтвердило мої підозри у помилково спрощеному погляді на Барську конфедерацію як суто польський історичний рух. Це невеличке відкриття спроможне повністю перевернути уявлення про рушійні сили конфедератів. Найдивніше, що це свідоцтво – … старовинна пісня, записана саме в ті часи! Відомо, що після поразки конфедерації у заслання на Західний Сибір, зокрема в Тобольськ, потрапили тисячі конфедератів.

Серед них перебував такий собі француз Белькур, який в 1770 року записав пісню:

Ой, летить ворон з чужих сторон,

Той жалобенько краче.

Не єдная чорнобрива

За конфедератом плаче…

З джерелознавчого боку, те, що це свідоцтво іноземця, додає йому правдоподібності. Пояснення цьому начебто дивному факту, на наш погляд, знайти дуже просто: у конфедерації взяли участь добровільно чи примусово українська шляхта – клієнти магнатів, і магнатські надвірні козацькі корогви (до речі, останніх наша «історіографічна традиція» дослідження козаччини не бавить увагою та виразно оминає «десятою дорогою»). Не дивно, коли один із таких козацьких магнатських відділів і брав участь у конфедерації, а потім ті конфедерати-козаки потрапили на Сибір, де заспівали своєї тужливої конфедерацької пісні.