Ярослав Сумишин

«Я щиро бажаю послужити на користь Україні і її армії»

(про іноземців, котрі намагалися отримати українське підданство в 1919 році)

Знайшов цікаву справу в Подільському губернському правлінні. Виявляється, в 1919 році велося активне листування щодо набуття українського підданства (!) іноземцями, які до початку Української революції 1917 року проживали в Російській імперії. Йдеться насамперед про підданих Австро-Угорщини, що не дивно, бо Подільська губернія знаходилася на державному кордоні з цією країною. Здебільшого, мова про українців, які вважалися іноземцями, бо народилися на іншому березі Збруча, або представників інших національностей, котрі не мали так званого виду на проживання і бажали легалізуватися в молодій Українській державі.

Після проходження відповідної процедури і збору необхідних документів (копії метрик про народження, шлюбу, документи, які підтверджували особистість, посвідки з поліції тощо), кожне клопотання потрапляло на розгляд Кам’янець-Подільського окружного суду, який ухвалював рішення.

Лише один приклад. Ігнатій Якович Сова написав «прошение» до суду 11 листопада 1918 року. Він пояснив, що його батько-католик був австрійським підданим, але одружився на мешканці містечка Чорний Острів Марії Григорівні Польковій і залишився жити за місцем проживання дружини, тобто в Російській імперії. Коли в 1910 році батько помер, Ігнатій залишився круглим сиротою «без всякого национального вида». Малого забрав на виховання псаломщик с. Новоселиця Літинська Микола Зелінський. В 1914 році Ігнатій Сова надіслав клопотання в Подільське губернське правління, щоб отримати російське підданство, але йому відмовили, посилаючись на війну.

У зазначеній справі Подільського губернського правління знаходяться документи лише за 5 місяців 1919 року. За цей період з клопотаннями на отримання українського підданства звернулися десятки осіб: Антон Врубель, Онисим Фіщенко, Ігнатій Сова, Берта Куриловська, Михайло Філло, Лука Інкатюк, Терентій Мороз, Август Зейдель, Адам Муссель, Йосип Речек, Григір Яковлів, Франц Єленя, Емма Дикова, Андрій Кіовський та інші. Як написав один із них українською мовою: «Я щиро бажаю послужити на користь Україні і її армії». Таке прагнення висловив колишній підпрапорщик російського війська Василь Чернецов, який проживав у містечку Купин Кам’янець-Подільського повіту.

Що цікаво, частина матеріалів справи вже були написані/надруковані українською мовою. На вимогу часу колишні управлінські інституції Російської імперії почали змінюватися. Але невдовзі Українська держава зазнала поразки, і реформування нових органів державної влади відбулося за іншим сценарієм.

(ДАХмО, ф.227, оп. 1д, спр. 545)