Як чиновники Поділля ХІХ ст. порушували дисципліну

31 січня 1896 року подільському віцегубернатору подали на розгляд доповідну записку про регулярні порушення дисципліни чиновниками Подільського губернського правління. Очевидно, ситуація була неприглядною. У документі зазначалося, що канцелярські чиновники і помічники діловодів зобов’язані приходити на службу о 9.00, а діловоди і завідувачі столами – о 10.00. Причому всі повинні «оставаться при занятиях» до 15.00. Проте лише одиниці приходили на службу вчасно, а більшість з’являлася на робочому місці після 10.00, а то і в 11.00 чи навіть в 12.00. Разом з тим деякі співробітники дозволяли собі на тривалий час відлучатися без дозволу начальства, а дехто взагалі не повертався на службу. «Подобное отношение служащих к делу отражается весьма печально на успехах делопроизводства губернского правления», – йшлося у висновку.

У зв’язку з цим керівництво закликало чиновників дотримуватися дисципліни і ставитися до своєї роботи як до морального обов’язку. Документ обійшов всі столи, під особистий розпис кожного працівника канцелярії.

Проте заходи з посилення дисципліни в канцелярії подільського цивільного губернатора на цьому не закінчилися. 19 лютого 1896 року побачив світ ще один циркуляр для внутрішнього споживання. У ньому йдеться про те, що чиновники губернського правління регулярно приходили на службу в різноманітних строкатих костюмах, вишитих або кольорових сорочках і таких же краватках, а дехто взагалі без них, а лише із шнурочками на шиї. У документі наголошується, що чиновники повинні ходити на службу у формі, яка затверджена окремим указом від 6 травня 1894 року. Враховуючи, що багато хто із чиновників взагалі не мав «форменного платья», службовцям дали тримісячний термін, щоб його пошити.

Ще один цікавий документ. 30 листопада 1896 року подільський цивільний губернатор, статський радник Іван Михайлович Неклюдов отримав листа від Міністра внутрішніх справ. Останній повідомив, що государ-імператор наказав начальникам і керівникам окремих установ не обтяжували себе (за окремими винятками) надсиланням вітальних телеграм у Санкт-Петербург. Йшлося про Новий рік, Великдень, знаменні дати в житті коронованих осіб тощо. Очевидно, начальство на місцях використовувало будь-яку нагоду, щоб нагадати монаршій родинні про свою відданість, що в свою чергу викликало роздратування у столиці.

(ДАХмО, ф.227, оп. 3, спр. 3342)

Я. С.