Як ксьондза Мелікевича звинуватили в зґвалтуванні

Надзвичайна подія сталася в містечку Збриж Подільської губернії. Принаймні, за версією місцевого дворянина Леонтія Козубовського. 5 жовтня 1848 року він написав «прошение» цивільному губернатору, в якому звинуватив ксьондза-каноніка[1] Мелікевича в зґвалтуванні своєї дружини. Католицький священник нібито «всячески старался прельстить» Йоганну і одного разу таки скористався нагодою, коли мати шістьох дітей прийшла до нього за порадою як виховувати своїх чад у християнській смиренності.

Дворянка завітала до ксьондза разом із старшим сином. Під час розмови Мелікевич попросив у жінки коней, щоб доїхати до сусіднього села. І коли син Йоганни побіг передати відповідне розпорядження на стайню, канонік «довольствуясь тем случаем, насильственным образом привел свое намерение в исполнение». Так написав в листі до начальника губернії Леонтій Козубовський.

Слідство тривало майже рік. Мелікевич, звичайно ж, все заперечував, а пан Леонтій так і не надав жодних доказів злочину. Підозрілим також виглядало зволікання дворянина зі скаргою, бо від ймовірного зґвалтування і до дати написання листа минув не один місяць. Козубовський виправдовувався, що не міг відразу доповісти про злочин, бо в регіоні «существовала эпидемиологическая болезнь холера». Під час проведення дізнання стали відомі ще деякі обставини. Зокрема, ксьондз дуже жорстко обстоював доброчесність своєї пастви, викриваючи гріховні вчинки окремих вірян. Він звинуватив Йоганну Козубовську та ще декількох мешканок Збрижа в «блудодеянии». Цілком ймовірно, що ображений чоловік намагався помститися духовній особі за розголос такої делікатної теми як невірність його дружини.

Подільська палата карного суду ухвалила рішення 23 серпня 1849 року, зокрема, постановила «оставить Меликевича от сего дела свободным». Водночас суд поінформував про своє рішення Подільську римсько-католицьку консисторію, наголосивши, що сам факт звинувачення у зґвалтуванні, а також публічне оприлюднення отцем фактів гріховності своїх парафіян не робить йому честі, компрометує, викликає підозру і ставить під сумнів його відповідність духовному сану. 19 жовтня ухвалу затвердив начальник губернії.

Як відреагувало на цю подію римсько-католицьке духовенство, історія замовчує…

(ДАХмО: ф. 197, оп. 1, спр. 504)

Я. С.

[1] Канонік, також крилошанин або капітуляр – у католицькій та англіканській церквах член капітули духовних осіб і колегіальних церков. Є дійсні (при єпископській резиденції) та почесні каноніки, що мають лише титул, без будь-яких обов’язків і прав.