Як Російська православна церква утверджувалася в Почаєві

Цікавий документ знайшов у фонді Подільського губернського правління. Цивільний губернатор Федір Луб’яновський 31 листопада 1831 року продублював розпорядження київського генерал-губернатора, що стосувалося колишнього Почаївського василіанського монастиря. Всім присутственим місцям (державним установам – авт.) Подільської губернії, зокрема, губернському правлінню, казенній, цивільній і кримінальній палатам, повітовим судам, магістратам, ратушам, гродським і земським поліціям довели інформацію про ситуацію навколо новоспеченої Почаївської лаври.

Нагадаємо, що 25 жовтня 1831 року монастир перейшов у відання РПЦ, а фактично за вказівкою російської влади був брутально відібраний в Унійної церкви. Згодом на території лаври розмістилася кафедра Волинської єпархії РПЦ.

(Почаївська лавра на картинах Тараса Шевченка)

Так ось, у розпорядженні київського генерал-губернатора Василя Левашова, яке продублював Федір Луб’яновський, зазначалося, що «базилияне при здаче монастыря не объявили никаких входящих или исходящих книг, из коих бы можно было видеть, где и какие процессы производятся по делам, относящимся до Почаева». Іншими словами, уніати не передали справи, що не дивно, зважаючи на насильницьке усунення їх з території святині. У зв’язку з цим Волинський єпископ Амвросій звернувся до світської влади, щоб та заборонила доступ до колишнього монастиря будь-яким особам, які мали дозвільні документи, видані попередніми господарями.

Так на теренах Правобережної України утверджувалася російська влада і московська церква. Але на забуваймо, що Почаївський василіанський монастир Унійної церкви був чи не найголовнішим осередком українського культурного руху, і що саме тут з’явилися чи не перші кириличні друки розмовною українською мовою. Сподіваємося, що історична справедливість восторжествує і обитель повернеться у лоно Української греко-католицької церкви.

(ДАХмО: ф. 227, оп. 1, спр. 2303)

Я. С.