Як Тетяна Заєць народила трьох неживих щенят

1 серпня 1838 року граф Антоній Дульський написав листа (на світлині) приставу І-го стану Проскурівського повіту Подільської губернії, титулярному раднику Кудрицькому, в якому повідомив, що в його дідичному селі Антонівці сталася надзвичайна подія. Місцева селянка Тетяна Заєць народила… трьох неживих щенят як наслідок, можливо, невідомої досі хвороби. У зв’язку з цим поміщик звернувся до влади, щоб та відреагувала і зробила «по сему предмету распоряжение». Сам лист графа Дульського до представника поліції свідчить, що народження виродків викликало неабияку тривогу в маєтку вельможі.

Поліція негайно розпочала дізнання. Були опитані всі фігуранти справи. Тетяна Заєць, 25-річна жінка повідомила, що після народження первістка, дочки Феодори, вона через декілька місяців знову завагітніла. Проте її не покидало відчуття, що то не по-справжньому, бо вагітність дуже легко переносилася. Ще Тетяна пригадала про два дивні випадки, які трапилися з нею, коли вона виношувала плід. Якось на городі селянка викопала дуже велику жабу і не на жарт перелякалася. А невдовзі їй приснився сон, як до неї в хату намагалася проникнути свекруха, точніше мачуха чоловіка (Івана в ту ніч не було вдома), яка вже декілька років як померла. Зрозуміло, такий кошмар теж неабияк налякав жінку.

Іван Заєць нічого суттєвого слідству не повідомив, лише розповів про пологи. За його словами, це сталося вночі. Коли його покликала дружина, вона вже народила трьох виродків, які не подавали ознак життя. Тоді Іван вдягнувся і побіг за повитухою. 42-літня Горпина Семкова (Семчиха) невдовзі прийняла ще одні пологи в Тетяни. На цей раз народилося мертве людське немовля. Зрештою повитуха підтвердила свідчення селянина, нічого більше не додавши.

Треба зазначити, в слідства виникли небезпідставні підозри, що трьох щенят підкинули невідомо хто і невідомо з якою метою, а вже потім Тетяна народила мертву дитину. Проскурівський земський суд навіть дав доручення Кудрицькому залучити до розслідування «вольнопрактикующего доктора» Гройсмана. Лікар особисто приїздив до Антонівців з Проскурова, щоб оглянути породілля. Він написав у висновку, що Тетяна «находилась в довольно хорошем положении здоровья», і на тому все.

Водночас слідчий опитав багатьох жителів Антонівців, але ніхто нічого не знав, крім самого факту народження виродків. У той же час всі свідки позитивно відгукувалися про сім’ю Зайців як про порядну родину.

Все закінчилося прогнозовано – нічого підозрілого слідчі не виявили, ані відьомських змов, ані небезпечних хвороб. 27 серпня 1838 року Проскурівський повітовий суд ухвалив рішення справу закрити, оскільки: «дело не заключает в себе обстоятельства, которое подлежит разбирательству и суждению, посему настоящее дело предать в архив на хранение». Прочитавши справу, залишилося лише одне питання: а де поділися тіла мертвих щенят і чому їх не віддали на експертизу. В документах про це жодного слова. Якщо селяни, перелякавшись, відразу їх закопали, то ексгумація тіл була б логічною, принаймні, щоб розвіяти сумніви про сам факт народження нелюдських створінь…

(ДАХмО, ф. 2, оп. 1, спр. 303)

Я. С.