Як в Російській імперії запроваджувалися школи для дорослих

20 липня 1867 року на адресу єпископа Подільського і Брацлавського Леонтія надійшов лист з канцелярії Святійшого синоду, підписаний оберпрокурором графом Дмитрієм Толстим. Столичний начальник торкнувся теми освіти для простого люду. Зокрема, оберпрокурор наголосив, що попри успіхи запровадження початкової освіти для дітей, залишався дуже низький рівень володіння грамотою дорослим населенням.

Головна проблема полягала в тому, що були відсутні спеціальні заклади для навчання дорослих. При цьому Толстой навів приклад Європи, де на той час вже активно поширювався досвід заснування подібних шкіл. Наприкінці листа граф попросив Леонтія «оказать содействие» для відкриття класів для дорослих в єпархії, посилаючись на відповідну ініціативу Київського учбового округу.

В консисторії розглянули лист Толстого і виробили пропозиції. На думку подільського православного кліру, для навчання дорослих могли використовуватися класи, де навчалися діти. Оптимальний час занять – вечори зимових місяців, а також неділі і святкові дні. Дитячі підручники теж могли стати в нагоді, а також додаткові книги, отримані з пожертв. Відповідні вказівки канцелярія розіслала благочинним священникам і доповіла пропозиції в Санкт-Петербург.

Починаючи з листопада 1867 року, про виконання вказівки розпочали доповідати з регіонів. Наприклад, благочинний 2-го округу Ушицького повіту Семен Оболенський написав у рапорті, що за винятком одного села, зокрема Привороття, де школа для дорослих запрацювала 15 жовтня (відвідувало приблизно 40 осіб обох статей), в жодному селі його округу школи не відкрилися «по неохоте взрослых поселян их посещать». Друга вагома причина, яка утруднювала виконання цього завдання, брак приміщень.

Що цікаво, благочинний 4-го округу Вінницького повіту Олексій Базалиський запропонував креативний спосіб, щоб заохотити дорослих. Мовляв, отримати дозвіл на одруження можна лише тоді, коли вивчиш грамоту.

Проте не у всіх регіонах ситуація була незадовільною. Наприклад, священник с. Плебанівка Федір Ятвінський доповів, що селяни дружно прийшли на перше заняття у кількості ста душ. А благочинний 2-го округу Іван Маньковський навіть подав списки учнів с. Карабелівка Гайсинського повіту, де вказав ім’я та прізвище, вік та іншу цікаву для генеалогів інформацію:

Ще у справі є список сіл для дорослих, відкритих в 3-му благочинному окрузі Балтського повіту:

(ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 5026)

Я. С.