Записи про смерть – джерело важливої інформації

Найперше, що треба знати. Вік померлих, вказаний у записах, часто приблизний, округлений. Священник записував його зі слів родичів померлого. Коли вираховуєте дату народження предка, виходячи із віку на момент смерті, робіть поправки на 3, 5, 10 років. Зустрічав похибки на 20 і більше років.

Священник – не лікар, тому вказані причини смерті предків доволі умовні. Окрім, наприклад, таких хвороб як: туберкульоз, холера, віспа, тиф, запалення легень. Із записів можна здогадатися, що йдеться про інсульт, інфаркт, рак. Без пошуку у Google не зрозуміти, що таке антонів вогонь чи водяна хвороба.

Звертайте увагу на абсолютно всі причини смертей протягом року. Так можна дізнатися про багато подій, які відбувалися в селі: кримінал, нещасні випадки, природня стихія. Ось, небагато прикладів:

– задавлен ветряной мельницей;

– от удушения спиртовым газом в нагревательном кубе;

– от побоев;

– замерз во время фуги;

– от перелома ноги;

– подавился хлебом;

– от солнечного удара;

– от получения раны выстрелом из ружья;

– от ушиба и повреждения печени;

– от общего разложения (в 20 років!);

– убита молнией;

– утопла в реке от припадка;

– от падения с дерева;

– задавлен зерном.

Генеалогія – це детектив. Цікавтесь, шукайте, робіть відкриття. Зробіть генеалогічне дерево і внесіть своє ім’я в історію вашої родини.

Влад Волинський