Не пішов до війська, бо шив чоботи

Тема ухиляння від військової служби стара як світ. У матеріалі «Євреї-ухилянти» я писав про такі факти в Російській імперії. Звичайно, серед ухилянтів були не тільки представники цього етносу. Наприклад, протягом 1867 – 1872 років лише Проскурівський повітовий суд Подільської губернії проводив дізнання стосовно більше десяти християн.

Зокрема, за матеріалами судових справ проходили Мирон Грановський із села Грузевиця, Федір Степанюк, Іван Вонсович, Феодосій Панчук – всі з с. Рідкодуби та інші селяни Проскурівського повіту. Вказані посполиті проігнорували набір 1867 – 1868 років, у зв’язку з чим Проскурівське рекрутське присутствіє звернулося по допомогу до повітового поліцейського управління.

За результатами слідства з’ясувалося, що Феодосій Панчук знаходився на роботі в с. Ялтушків Підлісний Могилівського повіту у дворянина Ржечицького. Інші теж заперечували укривательство, бо перебували на роботах, що, до речі, підтвердили численні свідки. Врешті-решт селян визнали непридатними до військової служби, і Проскурівський повітовий суд ухвалив рішення «оставить от сего дела свободными».

Семена Опалянчука з містечка Миколаїв від рекрутської повинності переховував батько. Незважаючи на рішення миколаївського волосного сходу, який прийняв рішення відправити парубка до війська, Семен Опалянчук нібито влаштувався на роботу в Старокостянтинівському повіті Волинської губернії. Але як виявилося, він наймитував у сусідніх селах, де шив чоботи.

4 вересня 1869 року Подільська палата кримінального суду визнала винним Семена Опалянчука в переховуванні і проживанні «без письменного вида», тобто офіційного дозволу поза межами свого мешкання, і присудила 10 рублів штрафу. Подальша доля рекрута невідома.

В 1871 році фігурантом поліцейського дізнання став ще один мешканець м. Миколаїв, селянин Іван Глядецький. Проскурівське рекрутське присутствіє повідомило поліцію про переховування цього селянина від рекрутської повинності за набором 1869 року.

За результатами слідства виявилося, що Глядецький був кушніром і працював в м. Меджибіж. А коли повернувся, то рекрутським присутствієм був визнаний непридатним до військової служби, в результаті чого Проскурівський повітовий суд ухвалив рішення зняти з Глядецького обвинувачення.

Як бичимо, самодержавна влада намагалася жорстко контролювати рекрутські набори в українській глибинці. За фактами ухилянь відразу задіювали поліцію і судові інстанції. Рекрути для імперської армії були дуже цінним і важливим матеріалом…

(ДАХмО, ф.2, оп. 1, спр. 885, 886, 1126)

Я. С.